У цивільній справі опонент часто знає факти, яких немає у відкритих документах. Коли саме він отримав гроші, хто підписував акт, на яку адресу надсилали повідомлення, де зберігається оригінал документа. Частина перша статті 93 Цивільного процесуального кодексу України дозволяє поставити іншому учаснику справи не більше десяти запитань про обставини, що мають значення для спору.
Це не звичайний лист і не адвокатський запит. Запитання треба включити до першої заяви по суті справи, яку відповідний учасник подає до суду. Відповідь подається у формі заяви свідка, а в передбачених законом випадках до неї додають копії письмових або електронних доказів. Неправильно обраний момент, абстрактне формулювання або спроба вимагати правову оцінку можуть позбавити цей інструмент користі.
Чим письмове опитування відрізняється від витребування доказів і допиту свідка
Письмове опитування за статтею 93 ЦПК спрямоване на іншого учасника справи. Запитання стосуються фактів, відомих фізичній особі, керівнику або іншій посадовій особі юридичної особи. Відповідач може, наприклад, повідомити дату отримання претензії, назвати особу, яка прийняла товар, або пояснити джерело розрахунку заявленої суми. Разом із відповіддю він має подати копії документів, якщо саме запитання пов'язане з доказами, що підтверджують відповідні обставини.
Витребування доказів у суді має іншу мету. У клопотанні сторона просить суд зобов'язати конкретну особу надати визначений документ або інший доказ, який вона не може отримати самостійно. Для цього треба описати доказ, обставини, які він підтверджує, підстави вважати, що він перебуває у відповідної особи, і заходи, вжиті для самостійного отримання. Запитання за статтею 93 ЦПК не замінює такого клопотання, якщо потрібен оригінал договору, повна бухгалтерська база або масив первинних документів.
Виклик свідка також відбувається за іншою процедурою. Свідок дає показання про відомі йому обставини, а суд та учасники можуть ставити додаткові запитання в засіданні. Натомість стаття 93 ЦПК обмежує первинне письмове опитування десятьма запитаннями і встановлює спеціальну форму відповіді. Заява свідка має містити відомості про особу, відповіді, джерела її обізнаності та підтвердження, що вона знає про кримінальну відповідальність за неправдиві показання.
Ці інструменти можна поєднувати. Відповідь допомагає встановити, який документ існує і в кого він зберігається. Після цього сторона подає точне клопотання про витребування. Якщо ж доказ може бути втрачений ще до розгляду справи, варто окремо оцінити забезпечення доказів до подання позову.
Водночас заява свідка не має наперед установленої сили. Суд оцінює її разом з договорами, листуванням, платіжними документами, показаннями інших осіб та поведінкою сторін. Якщо відповідь суперечить первинному документу, потрібно не просто процитувати суперечність, а пояснити, який доказ надійніший і чому. Якщо посадова особа посилається на чужі слова, джерело обізнаності також впливатиме на оцінку. Отже, письмове опитування дає матеріал для доказування, але не звільняє сторону від обов'язку довести свої вимоги або заперечення.
Коли десять запитань працюють як доказовий інструмент
Запитання має бути прив'язане до предмета доказування. Спочатку потрібно розкласти вимоги та заперечення на факти, а потім визначити, які з них відомі саме опоненту. У спорі про повернення позики значення можуть мати дата і спосіб передання коштів, призначення платежу, листування про строк повернення та часткові платежі. Запитання «Чому ви не повернули борг?» змішує факт, мотив і правову оцінку. Точніше запитати, чи отримувала особа конкретний платіж, на який рахунок, у яку дату і чи повертала будь-яку його частину.
Не варто витрачати ліміт на те, що вже підтверджене належним документом і не заперечується. Письмове опитування корисне там, де відповідь може зробити хоча б одну з чотирьох речей: підтвердити спірний факт, виявити джерело доказу, зафіксувати версію опонента або показати суперечність між його процесуальними документами. Остання функція потребує обережності. Саму суперечність ще треба пояснити суду, співвіднести з іншими доказами та показати, чому вона впливає на достовірність позиції.
Частина перша статті 93 ЦПК вимагає викласти запитання у першій заяві по суті справи, яку учасник подає до суду. Для позивача це зазвичай позовна заява, для відповідача це відзив. Відкладати запитання до відповіді на відзив або окремого клопотання ризиковано, бо закон прямо пов'язує їх із першою заявою по суті. Якщо обставина стала відома пізніше, треба пояснити суду причину, але стаття 93 не гарантує прийняття запізнілого опитування.
Є ще одна деталь. Частина перша дає право ставити запитання кожному учаснику, але частина друга буквально зобов'язує відповідати учасника, якому питання поставив позивач. Цю різницю не слід приховувати за загальною фразою, що «відповідати зобов'язані всі». Відповідачу, який ставить запитання у відзиві, доцільно окремо обґрунтувати їх зв'язок із запереченнями та просити суд забезпечити реалізацію права, передбаченого частиною першою. Результат залежатиме від оцінки суду, оскільки текст частини другої сформульований асиметрично.
Як сформулювати запитання, щоб на нього можна було відповісти
Сильне запитання стосується однієї перевірюваної обставини. У ньому є конкретний період, документ, платіж, повідомлення, дія або особа. Слабке запитання просить опонента пояснити право, погодитися з позовом чи провести дослідження замість сторони. Суд вирішує, чи порушено договір і яка норма застосовується. Учасник справи повідомляє факти, які йому відомі, та джерело обізнаності.
Перед поданням корисно перевірити кожне запитання за короткою схемою:
- Який спірний факт підтвердить відповідь?
- Чому цей факт відомий саме адресату?
- Чи можна відповісти прямо, без правового висновку або складного розрахунку?
- Який документ адресат має додати, якщо підтверджує названу обставину?
Наприклад, замість «Чи визнаєте ви, що порушили договір?» можна поставити кілька точніших запитань у межах ліміту: чи отримано товар за накладною з конкретними реквізитами; хто підписав документ від імені юридичної особи; чи надсилалися зауваження щодо кількості або якості; у яку дату здійснено оплату; яким документом підтверджується платіж. Так суд одержує фактичний матеріал, а не запропоновану стороною правову кваліфікацію.
Не потрібно поєднувати п'ять фактів в одне речення, щоб формально залишитися в ліміті десяти. Адресат може відповісти лише на зручну частину, а решту оголосити незрозумілою. Краще залишити сім чітких запитань, ніж десять перевантажених. Якщо для відповіді потрібна копія листа, акта, платіжної інструкції чи електронного повідомлення, це треба прямо зазначити з посиланням на частину п'яту статті 93 ЦПК.
Питання щодо листування в месенджері як доказу теж мають стосуватися фактів. Можна з'ясувати, кому належить номер телефону, чи використовувався певний обліковий запис і чи надсилалося конкретне повідомлення. Просити опонента підтвердити «юридичну силу переписки» немає сенсу. Належність, допустимість і доказове значення електронного матеріалу оцінює суд разом з іншими доказами.
Як надати відповідь або законно відмовитися
Стаття 93 ЦПК вимагає вичерпної відповіді окремо на кожне запитання по суті. Якщо учасником є юридична особа, відповідає керівник або інша посадова особа за його дорученням. Відповіді подають до суду у формі заяви свідка не пізніше ніж за п'ять днів до підготовчого засідання. У спрощеному провадженні граничним моментом є перше судове засідання. Копію заяви у той самий строк надсилають учаснику, який поставив запитання.
У заяві потрібно зазначити дані, перелічені в частині четвертій статті 93 ЦПК: ім'я, місце проживання або перебування, місце роботи, поштовий індекс, податковий номер за наявності або паспортні реквізити, засоби зв'язку та електронну пошту за наявності. Далі подають відповіді, описують джерела обізнаності й підтверджують ознайомлення з кримінальною відповідальністю за неправдиві показання. Якщо відповідає посадова особа, доцільно також підтвердити її посаду та доручення керівника, коли відповіді надає не сам керівник.
Закон допускає відмову, але її не можна замінити мовчанням. Частина шоста статті 93 ЦПК відсилає до статей 70 і 71 цього Кодексу, дозволяє не відповідати на запитання, яке не стосується значущих для справи обставин, а також реагує на перевищення ліміту. Стаття 63 Конституції України захищає особу від відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів у визначеному законом колі.
Відмова має бути адресною. Треба назвати конкретне запитання, законну підставу та коротко пояснити її застосування. Повідомлення подають суду й іншому учаснику у строк, відведений для відповіді. Загальна фраза про те, що всі запитання «не стосуються справи», слабка, якщо вони прямо пов'язані з предметом позову. Водночас особа не повинна розкривати захищену законом таємницю або свідчити проти себе лише тому, що опонент включив вимогу до позовної заяви.
Що робити, якщо опонент мовчить або відповідає формально
Стаття 93 ЦПК не дозволяє автоматично вважати мовчання визнанням позову. Не можна також самостійно оголосити потрібний факт доведеним. Потрібно зафіксувати процесуальне порушення і звернутися до суду. Якщо опонент повідомив про відмову, частина сьома прямо дозволяє подати клопотання, щоб суд визнав її підстави відсутніми та зобов'язав надати відповідь.
У клопотанні варто пройти по кожному спірному запитанню. Пояснити, яку обставину воно стосується, чому ця обставина входить до предмета доказування і чому заявлена підстава відмови не застосовується. Якщо відповідь формальна, треба показати, що саме залишилося без відповіді. Формула «інформація відсутня» може бути достатньою, якщо особа справді не знає факту, але вона не пояснює ситуацію, коли документ створила сама юридична особа і він має зберігатися в її обліку.
Після ухвали суду про обов'язок відповісти подальше ухилення оцінюється вже з урахуванням цієї ухвали та загальних процесуальних обов'язків. Просити про застосування заходів процесуального примусу можна лише з точним посиланням на поведінку учасника і норму ЦПК. Штраф не є автоматичним наслідком першої неповної відповіді, а процесуальний примус не замінює доказ, якого бракує.
Паралельно треба закрити доказовий ризик іншими засобами. Якщо з відповідей видно, що документ існує, подається клопотання про витребування. Якщо опонент заперечує авторство електронного повідомлення, потрібно зберегти оригінал файла, пристрій, метадані та повний контекст листування. Якщо факт може підтвердити інша особа, вирішується питання про її виклик як свідка. У межах судової практики та вирішення спорів доказова стратегія має передбачати резервний шлях, бо одна письмова відповідь рідко закриває весь предмет доказування.
Процесуальну реакцію краще не відкладати до дебатів. Питання щодо доказів суд зазвичай організовує на підготовчій стадії, тому після пропущеного строку або отримання формальної відмови потрібно одразу подати клопотання. До нього додають підтвердження надсилання запитань, отриману заяву чи повідомлення про відмову, а також точне прохання до суду. Така послідовність відділяє реальну спробу отримати доказ від загальної скарги на недобросовісність опонента.
Висновок
Письмове опитування за статтею 93 ЦПК дає користь, коли кожне запитання прив'язане до спірного факту, поставлене в першій заяві по суті та передбачає перевірювану відповідь. Воно не замінює витребування документів, експертизу чи допит свідка, але допомагає зафіксувати версію опонента і знайти джерела інших доказів.
Перед поданням позову або відзиву юрист може визначити предмет доказування, відібрати запитання в межах ліміту, перевірити їх зв'язок із вимогами та підготувати клопотання на випадок необґрунтованої відмови. Ваш Юрист допомагає побудувати таку процесуальну послідовність і не втратити можливість поставити запитання через помилку на першій стадії справи.
FAQ
Скільки письмових запитань можна поставити учаснику цивільної справи?
Не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для спору. Їх потрібно поставити у першій заяві по суті справи, яку відповідний учасник подає до суду.
У який строк потрібно відповісти на запитання за статтею 93 ЦПК?
Заяву свідка подають не пізніше ніж за п'ять днів до підготовчого засідання. У спрощеному провадженні відповідь подають до першого судового засідання. Копію в той самий строк надсилають учаснику, який поставив запитання.
Чи можна відмовитися від відповіді?
Так, з підстав, визначених статтями 70 і 71 ЦПК, якщо запитання не стосується значущих для справи обставин або якщо перевищено ліміт. Також діє право, гарантоване статтею 63 Конституції України. Про відмову та її підставу треба повідомити суд і учасника, який поставив запитання.
Чи потрібно додавати документи до заяви свідка?
Так, якщо запитання пов'язане з доказами, які підтверджують відповідну обставину. Частина п'ята статті 93 ЦПК передбачає подання копій письмових або електронних доказів разом із заявою свідка.
Чи вважається мовчання опонента визнанням факту?
Ні. Сторона має звернути увагу суду на відсутність відповіді, а за наявності заявленої відмови просити визнати її підстави відсутніми та зобов'язати учасника відповісти. Потрібний факт слід доводити всією сукупністю належних і допустимих доказів.