Сторона цивільної справи проходить військову службу. Чи означає це, що суд автоматично поставить справу на паузу до звільнення зі служби? Після постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року відповідь залежить не лише від підтвердження служби, а й від чітко висловленої волі самого військовослужбовця.
Пункт 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України зобов'язує суд зупинити провадження, якщо сторона або третя особа із самостійними вимогами перебуває у складі ЗСУ чи іншого передбаченого законом військового формування, переведеного на воєнний стан. Водночас ця процесуальна гарантія створена для захисту військовослужбовця. Її не можна застосовувати всупереч його бажанню продовжити розгляд.
Це розмежування має практичне значення для обох сторін спору. Військовослужбовець може потребувати паузи, бо служба об'єктивно не дає змоги брати участь у процесі. В іншій ситуації затримка шкодить саме йому, наприклад, коли він оскаржує звільнення, захищає право власності або домагається виконання сімейного обов'язку. Тоді потрібно не покладатися на участь адвоката як таку, а письмово повідомити суд про бажаний рух справи.
Коли стаття 251 ЦПК зобов'язує суд зупинити справу
Норма стосується не будь-якої особи, пов'язаної зі справою. Військовослужбовець має бути стороною, тобто позивачем або відповідачем, чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Служба директора підприємства, представника або свідка сама по собі не створює цієї підстави, якщо юридична особа чи інша особа залишається учасником процесу.
Друга умова полягає у підтвердженому перебуванні на військовій службі. Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/947/22 пояснила, що під час воєнного стану належними можуть бути військовий квиток, наказ командира військової частини та інші документи, з яких суд бачить факт служби конкретної особи. Суд оцінює не назву документа окремо, а його зміст, належність до учасника справи та сукупність поданих матеріалів.
Раніше в судовій практиці виникало додаткове питання: чи потрібно окремо доводити, що конкретну військову частину переведено на воєнний стан або що військовослужбовець виконує бойові завдання. Велика Палата уточнила підхід. Від моменту запровадження воєнного стану і до його скасування або припинення ЗСУ та інші утворені за законом військові формування для застосування цієї норми вважаються переведеними на воєнний стан. Отже, центр доказування зміщується на факт служби відповідного учасника, а не на окреме підтвердження статусу всієї частини.
За наявності цих умов стаття 251 сформульована як обов'язок суду. Однак слово «зобов'язаний» не дозволяє ігнорувати призначення гарантії. Велика Палата виходить із того, що зупинення має захищати особу, яка через службу об'єктивно не може повноцінно вести справу. Якщо ця особа прямо хоче продовжувати процес, формальне зупинення вже не захищає її, а може ускладнити доступ до правосуддя.
Тому перед поданням клопотання потрібно розділити два питання. Перше: чи підтверджена військова служба належними документами. Друге: чого бажає сам військовослужбовець у цій інстанції. Без відповіді на друге питання навіть формально правильне посилання на статтю 251 може не визначити результат.
Як воля військовослужбовця впливає на продовження розгляду
У постанові від 12 листопада 2025 року Велика Палата сформулювала виняток, побудований на меті норми. Якщо військовослужбовець прямо заперечує проти зупинення та прагне продовження розгляду особисто, за його відсутності або через представника, суд має врахувати цю позицію і продовжити провадження.
Значення має особисте волевиявлення військовослужбовця, а не припущення іншого учасника чи суду. Сам факт видачі адвокатом ордера не завжди дає відповідь, чи хоче клієнт руху справи саме зараз. Так само активна участь представника не повинна замінювати чіткої заяви учасника, якщо постало окреме питання про зупинення. Найнадійний варіант полягає в тому, щоб зафіксувати позицію у процесуальному документі.
Велика Палата назвала кілька форм такого волевиявлення: позовна заява, відзив, відповідь на відзив, апеляційна або касаційна скарга, інша заява чи клопотання до суду. Зміст важливіший за назву. Із документа має бути однозначно зрозуміло, що військовослужбовець знає про провадження, не просить ставити його на паузу та хоче, щоб суд продовжив розгляд. За потреби можна окремо зазначити участь через адвоката, згоду на розгляд без особистої присутності або прохання організувати відеоконференцію.
Є процесуальна деталь, яку легко пропустити. Воля, висловлена в суді першої інстанції, має значення для цієї інстанції. Коли справа переходить до апеляційного або касаційного суду, позицію варто підтвердити знову. Причина проста: можливість брати участь, інтерес у швидкому розгляді та службові обставини можуть змінитися. Старий документ не завжди точно передає актуальне бажання особи на новій стадії.
Якщо військовослужбовець, навпаки, потребує зупинення, у заяві доцільно не обмежуватися одним реченням про мобілізацію. Слід додати документ, що підтверджує службу, і чітко просити застосувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК. Не потрібно розкривати відомості про дислокацію, завдання чи іншу інформацію з обмеженим доступом. Суду потрібні дані, достатні для встановлення процесуальної підстави, а не опис військової діяльності.
Участь у засіданні дистанційно може допомогти, але не розв'язує кожну ситуацію. Відеоконференція в суді потребує технічної можливості, своєчасної заяви та реальної доступності учасника. Військова служба може унеможливлювати навіть дистанційний зв'язок. Саме тому закон залишає гарантію зупинення, а позиція Великої Палати дає військовослужбовцю право не користуватися нею проти власних інтересів.
Які документи подати і що перевірить суд
Клопотання про зупинення або продовження розгляду краще будувати як короткий процесуальний документ із чотирьох частин:
- назвати суд, номер справи, учасника та його процесуальний статус;
- викласти факт проходження військової служби й додати документ, який це підтверджує;
- прямо зафіксувати бажання зупинити справу або продовжити її розгляд;
- сформулювати прохальну частину з посиланням на пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК та постанову Великої Палати у справі № 754/947/22.
Якщо особа просить продовжити процес, доцільно одразу пояснити спосіб подальшої участі. Це може бути участь адвоката, розгляд окремих питань без особистої присутності, подання письмових пояснень або відеоконференція. Така інформація не замінює волевиявлення, але допомагає суду організувати розгляд і не створювати непотрібних відкладень.
Документ про службу має давати змогу ідентифікувати особу та підтвердити актуальний факт перебування на військовій службі. Військовий квиток, наказ командира, довідка військової частини чи кілька документів можуть мати різну доказову вагу залежно від змісту. Якщо документ містить зайві чутливі дані, питання про їх приховування або подання в належному процесуальному режимі потрібно вирішувати так, щоб не знищити відомості, на підставі яких суд встановлює службу.
Інша сторона має право ознайомитися з клопотанням, подати заперечення та звернути увагу суду на прогалини. Наприклад, документ може стосуватися не сторони, а її представника, не підтверджувати актуального статусу або не містити зрозумілої позиції самого військовослужбовця. Водночас заперечення не повинні вимагати від особи доводити обставини, яких оновлений підхід Великої Палати вже не ставить у центр, зокрема окремий факт переведення конкретної частини на воєнний стан.
Суд також оцінить послідовність процесуальної поведінки. Якщо учасник в одному документі просить невідкладно розглянути скаргу, а в іншому через представника вимагає зупинення, суперечність потрібно пояснити. Висновок не може ґрунтуватися на здогадці про волю військовослужбовця. Тому адвокату слід отримати актуальну вказівку клієнта й викласти її без двозначності.
Підготовка заяви є лише частиною роботи зі справою. Потрібно перевірити строки подання доказів, спосіб їх надсилання іншим учасникам і стан електронного кабінету. Корисно також заздалегідь скласти план підготовки до судового засідання та визначити, які документи може подати представник без особистої участі військовослужбовця. Якщо необхідний доказ неможливо отримати самостійно, ЦПК передбачає окрему процедуру витребування доказів судом.
Що відбувається після зупинення і як захистити строк розгляду
За пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК провадження, зупинене через перебування учасника у складі ЗСУ або іншого відповідного військового формування, триває до припинення такого перебування. Це може бути значний період. Суд не розглядає справу по суті, поки підстава зупинення не відпаде або поки не виникнуть правові підстави для продовження з урахуванням актуальної волі військовослужбовця.
Якщо позиція особи змінилася і вона більше не хоче паузи, не варто чекати, що суд дізнається про це сам. Потрібно подати заяву, чітко висловити бажання продовжити розгляд і послатися на висновок Великої Палати. До заяви доречно додати відомості про представника та запропонований спосіб участі. Суд має оцінити нову позицію з огляду на мету процесуальної гарантії.
Ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження можна оскаржити окремо від рішення у справі. Таке право передбачає пункт 14 частини першої статті 353 ЦПК. Оскарження потрібне, коли суд неправильно встановив процесуальний статус особи, поклався на неналежні дані, не врахував чітке волевиявлення військовослужбовця або інакше застосував норму всупереч її меті. Натомість заперечення проти відмови зупинити справу за загальним правилом включають до апеляційної скарги на рішення по суті, оскільки така відмова не названа серед ухвал, що оскаржуються окремо.
Для іншої сторони тривала пауза теж може мати істотні наслідки: доказ стає складніше отримати, майновий або сімейний конфлікт лишається невирішеним, виконання залежного обов'язку відкладається. Проте сам по собі інтерес у швидкому рішенні не скасовує гарантії військовослужбовця. Процесуально сильніша позиція полягає не в запереченні проти мети статті 251, а в точній перевірці її умов, доказів і особистої волі особи.
Велика Палата змінила акцент у таких спорах. Формула «служить у ЗСУ, отже справа обов'язково зупиняється» є неповною. Суд спершу перевіряє статус учасника та докази служби, а потім має з'ясувати, чи не суперечить пауза волі того, кого норма захищає. Для військовослужбовця практичний висновок ще конкретніший: бажання зупинити або продовжити справу потрібно висловити письмово, однозначно й окремо для кожної судової інстанції.
Команда практики судових спорів Ваш Юрист може перевірити докази, підготувати заяву про зупинення або продовження провадження та організувати представництво з урахуванням актуальної позиції військовослужбовця.
FAQ
Чи зупинить суд цивільну справу лише на підставі довідки про службу?
Суд оцінює зміст довідки разом з іншими матеріалами. Документ має ідентифікувати учасника справи та підтверджувати актуальний факт військової служби. Велика Палата назвала серед належних доказів військовий квиток і накази командира, але не встановила закритого переліку документів.
Чи може адвокат просити продовжити справу без особистої заяви військовослужбовця?
Адвокат діє від імені клієнта в межах повноважень, але для питання за статтею 251 ЦПК вирішальним є особисте волевиявлення військовослужбовця. Безпечніше прямо викласти в заяві актуальну позицію клієнта й не покладатися лише на факт представництва.
Чи треба повторювати заяву в апеляційному суді?
Так. Велика Палата вказала, що волевиявлення має значення для тієї інстанції, до якої його подано. Після переходу справи до апеляції або касації позицію щодо зупинення чи продовження розгляду потрібно підтвердити.
На який строк зупиняють провадження через службу в ЗСУ?
Стаття 253 ЦПК пов'язує строк зупинення з припиненням перебування відповідного учасника у складі ЗСУ або іншого передбаченого законом військового формування. Якщо військовослужбовець надалі прямо просить продовжити розгляд, суд має оцінити цю заяву з урахуванням висновку Великої Палати.
Чи можна оскаржити ухвалу про зупинення справи?
Так. Пункт 14 частини першої статті 353 ЦПК дозволяє окремо оскаржити ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження. Для апеляції потрібно пояснити, яку саме умову статті 251 суд встановив неправильно або яке волевиявлення військовослужбовця не врахував.