Покупець виграє електронні торги, сплачує ціну, отримує акт і реєструє майно. Через певний час з'ясовується, що актив належав не боржнику або потрапив до нього за договором, який суд визнав недійсним. Попередній власник вимагає повернути річ, а покупець посилається на відкриту процедуру продажу та свою добросовісність.
Для такого спору недостатньо встановити, хто був власником до торгів. Частина друга статті 388 Цивільного кодексу України забороняє витребовувати майно від добросовісного набувача, якщо його продали або передали у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Верховний Суд називає цей захист віндикаційним імунітетом. Проте він не виникає лише через наявність лота на електронному майданчику. Суд перевіряє добросовісність покупця, правову основу виконавчого провадження, спосіб реалізації майна та долю самих торгів.
Що означає віндикаційний імунітет після електронних торгів
Загальне правило статті 387 ЦК дозволяє власнику витребувати майно від особи, яка заволоділа ним без належної правової підстави. Для добросовісного набувача діє вужчий режим. За частиною першою статті 388 ЦК майно, придбане за відплатним договором у неуповноваженого продавця, можна повернути власнику лише тоді, коли воно було загублене, викрадене або вибуло з володіння не з його волі іншим шляхом.
Частина друга статті 388 встановлює ще сильніший захист. Навіть якщо майно вибуло поза волею власника, його не можна витребувати від добросовісного набувача, коли продаж відбувся у порядку виконання судового рішення. Таке правило підтримує довіру до публічних торгів. Переможець не керує діями виконавця, не формує опис і арешт майна та не перевіряє замість держави всі попередні правочини. Якщо кожен прихований дефект у старому ланцюгу автоматично позбавляв би його придбаного активу, участь у торгах втратила б передбачуваність.
Цей захист стосується саме добросовісного покупця. Наявність протоколу торгів не виправляє змову, пов'язаність із боржником, використання відомостей про чужу власність або інші обставини, за яких особа знала чи мала знати про незаконність продажу. Так само не слід ототожнювати неможливість витребування з абсолютною законністю всіх дій виконавця. Порушення можуть створити вимоги до організатора, виконавця, боржника, стягувача або іншої винної особи, але не кожне з них переносить втрати на добросовісного переможця.
Для нерухомості рішення про витребування є підставою змінити запис у Державному реєстрі речових прав. Тому позов треба подавати до особи, за якою зареєстроване право на момент розгляду спору. Вимоги про скасування всього ланцюга старих рішень і договорів не замінюють належної віндикаційної вимоги. Якщо проблема вже виникла, предмет спору доцільно звірити з правилами витребування нерухомості з незаконного володіння та актуальними реєстраційними даними.
Які чотири обставини визначають результат спору
Перша обставина стосується права позивача. Особа, яка вимагає майно, повинна довести, що саме вона була власником або мала інше право, яке дозволяє вимагати повернення речі. Посилання на недійсність договору між попередніми учасниками ще не встановлює автоматично право на конкретний актив у нинішнього володільця. Суд відновлює весь юридичний маршрут майна та перевіряє, чи індивідуалізований об'єкт, чи зберігся він у натурі та хто зареєстрований його власником.
Друга обставина полягає у добросовісності набувача. Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що покупець нерухомості може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав, якщо немає фактів, які викликали б сумнів у розумного спостерігача. Водночас запис у реєстрі не створює безумовної індульгенції. Суд може оцінити пов'язаність покупця з боржником, аномально низьку ціну, доступ до матеріалів паралельної справи, видимі суперечності в описі лота, арешти та обтяження, повідомлення про чужі права або поведінку під час торгів.
Третя обставина стосується правової природи продажу. Стаття 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає електронний аукціон або продаж за фіксованою ціною для реалізації арештованого майна. Частина друга статті 388 ЦК застосовується, коли майно придбано саме в межах процедури виконання судового рішення. Судова палата КГС ВС у лютому 2026 року уточнила, що сюди може належати продаж у виконавчому провадженні, відкритому на підставі наказу державного суду про примусове виконання рішення третейського суду. Визначальним є не те, який орган вирішив первісний спір, а наявність судового виконавчого документа і проведення реалізації в установленому законом порядку.
Четверта обставина полягає в чинності торгів. Продаж арештованого майна оформлює окремий правочин. Якщо торги не оскаржені та не визнані недійсними, власнику складніше обійти спеціальний захист покупця лише через дефект ранішого договору. Якщо ж порушення стосуються самих торгів і вплинули на їх результат, потрібно своєчасно обрати вимогу про недійсність продажу та залучити належних учасників. Оскарження дій державного реєстратора може бути потрібним додатково, але воно не замінює спору про правову підставу набуття.
Що встановив Верховний Суд у справі про автомобіль з торгів
У справі № 917/1500/18 (917/1513/24) спір стосувався автомобіля Renault Duster. Майно раніше вибуло з власності товариства за договором, який згодом визнали недійсним у межах справи про банкрутство. Інша компанія передала автомобіль у заставу банку. Після рішення третейського суду та видачі державним судом наказу майно реалізували на електронних торгах у зведеному виконавчому провадженні. Фізична особа стала переможцем торгів.
Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися, що покупець був добросовісним, але все одно витребували автомобіль. Вони поставили на перший план право первісного власника та недійсність договору, за яким актив раніше вибув із його майнової сфери. Судова палата Касаційного господарського суду не підтримала цей підхід.
У постанові від 11 лютого 2026 року Верховний Суд застосував частину другу статті 388 ЦК. Суд установив дві вирішальні обставини: відповідач є добросовісним набувачем, а майно придбане на торгах під час виконання судового рішення. За таких умов актив отримує віндикаційний імунітет і не може бути витребуваний у покупця. Попередні рішення скасували, у позові відмовили.
Окреме значення має висновок про рішення третейського суду. Верховний Суд пояснив, що примусове виконання такого рішення відбувається після судового контролю та видачі наказу компетентним державним судом. Тому продаж у відкритому на підставі цього наказу виконавчому провадженні є продажем у порядку виконання судового рішення для цілей частини другої статті 388 ЦК.
Суд також не став окремо оцінювати пропорційність втручання у право покупця, оскільки пряма законодавча заборона витребування вже визначала результат. Це не означає, що первісний власник залишається без будь-якого захисту. Він може оцінювати вимоги до осіб, через дії яких майно вибуло або було включене до виконавчої процедури. Проте збитки не можна автоматично перекласти на добросовісного переможця торгів. Постанова продовжує підхід Великої Палати у справі № 925/1351/19: публічна процедура має давати покупцеві підвищену правову визначеність, якщо він не брав участі в порушеннях.
Коли електронні торги не захистять покупця
Найочевидніший ризик виникає, якщо покупець не є добросовісним. Для суду важлива не декларація «я не знав», а сукупність обставин на дату придбання. Участь пов'язаної з боржником особи, попередня обізнаність про спір, контроль над компаніями в ланцюгу, узгоджена поведінка учасників або ігнорування очевидних суперечностей можуть спростувати добросовісність. Реєстр і публічний майданчик захищають довіру, але не приховують фактичне знання.
Другий ризик пов'язаний із самими торгами. Якщо позивач доведе порушення правил реалізації, яке вплинуло на результат, і суд визнає торги недійсними, підстава набуття покупця може відпасти. Предмет такого позову треба формулювати точно. Незгода з оцінкою, діями виконавця або допуском лота не завжди тотожна недійсності договору купівлі-продажу, укладеного за результатами аукціону. Строки, склад відповідачів і доказ причинного зв'язку залежать від конкретного порушення.
Третій ризик виникає, коли продаж лише зовні нагадує виконавчі торги. Частина друга статті 388 ЦК прямо охоплює реалізацію в порядку виконання судових рішень та окремо продаж на електронному аукціоні під час приватизації державного або комунального майна. Комерційний онлайн-аукціон, добровільний продаж заставодержателем або інша договірна процедура потребують аналізу власної правової підстави. До них не можна механічно переносити імунітет виконавчих торгів.
Четвертий ризик стосується оформлення результату. Покупцеві потрібні протокол аукціону, документ про повну оплату, акт про проведені торги, документи виконавчого провадження та належна реєстрація права, якщо вона обов'язкова. Прогалини між перемогою на майданчику і юридичним завершенням продажу можуть змінити процесуальну позицію.
Перед участю у дорогому аукціоні доцільно провести перевірку правової історії нерухомості. Закон не зобов'язує добросовісного покупця проводити приватне розслідування всього ланцюга, однак видимий судовий спір або розбіжність у реєстрах уже потребують пояснення. Свідоме ігнорування доступного ризику може стати доказом недобросовісності.
Як готувати позицію покупцю і попередньому власнику
Покупцеві слід будувати заперечення не навколо одного протоколу торгів, а навколо повної процедури. Потрібно показати, на підставі якого виконавчого документа відкрито провадження, хто наклав арешт, як сформовано лот, коли оприлюднено інформацію, як відбулися ставки, чи сплачено ціну та яким документом оформлено передачу. Окремий блок доказів підтверджує добросовісність: витяги з реєстрів на дату купівлі, відсутність зв'язків із боржником і стягувачем, звичайна ринкова поведінка, фактична оплата та відсутність повідомлень про права третіх осіб.
Попередньому власнику потрібно спочатку визначити, де саме виник дефект. Якщо майно помилково описав і продав виконавець, слід досліджувати матеріали провадження, повідомлення сторін, ідентифікацію активу та строки оскарження. Якщо порушення містяться у проведенні аукціону, предметом доказування стають правила торгів і вплив порушення на результат. Якщо ж торги чинні, покупець добросовісний, а продаж проведено для виконання судового рішення, вимога про витребування може бути неналежним шляхом. Тоді варто оцінити відшкодування збитків або іншу вимогу до особи, яка спричинила незаконне вибуття.
Для обох сторін корисно зібрати одну хронологію з датами та документами: виникнення права первісного власника, кожний перехід майна, обтяження, судові справи, відкриття виконавчого провадження, опис і оцінку, публікацію лота, торги, оплату, акт і державну реєстрацію. Така схема показує, чи стосується порушення старого договору, виконавчої дії або самого продажу. Вона також допомагає визначити належних відповідачів і не змішувати в одному позові несумісні способи захисту.
Не варто відкладати забезпечення доказів. Дані сторінки лота, журнал ставок, листування з організатором та окремі реєстрові відомості можуть змінюватися або ставати недоступними. Процесуальні кроки краще узгоджувати з адвокатом у межах судового спору, оскільки неправильна вимога може призвести до відмови навіть за підтвердженого порушення права.
Висновок
Продаж майна на електронних торгах під час виконання судового рішення створює для добросовісного покупця спеціальний захист. Первісному власнику недостатньо довести, що ранній договір був недійсним або боржник не мав права відчужувати актив. Суд окремо перевіряє добросовісність набувача, правову основу виконавчого провадження, чинність торгів і зв'язок заявленого порушення з результатом продажу.
Постанова Верховного Суду від 11 лютого 2026 року показує практичний наслідок цього розмежування. Якщо покупець добросовісний, а майно придбане в установленій процедурі виконання судового рішення, частина друга статті 388 ЦК не дозволяє витребувати його у переможця. Навіть недійсність правочину в попередньому ланцюгу не скасовує цей імунітет автоматично.
Тому обом сторонам потрібно аналізувати історію права власності та сам спосіб продажу. Для покупця вирішальними будуть документи виконавчого провадження та обставини, що підтверджують добросовісність. Для попереднього власника важливо з'ясувати, чи є підстави оскаржувати торги, виконавчу дію або вимагати відшкодування від винної особи. Один і той самий дефект у старому договорі не дає однакового способу захисту проти кожного наступного володільця.
Водночас публічний аукціон не захищає змову, фактичну обізнаність про чужі права або недійсні торги. Тому покупцю потрібні документи всієї процедури й докази звичайної добросовісної поведінки. Попередньому власнику слід встановити точку порушення та обрати вимогу проти тієї особи, чиї дії спричинили втрату. Ваш Юрист може перевірити матеріали виконавчого провадження, оцінити перспективу витребування або захисту покупця та підготувати процесуальну позицію без змішування різних способів захисту.
FAQ
Чи можна витребувати майно, якщо боржник не був його власником?
Не завжди. Якщо майно придбав добросовісний набувач у порядку виконання судового рішення, частина друга статті 388 ЦК забороняє його витребування. Власнику треба оцінити чинність торгів і вимоги до особи, яка спричинила незаконний продаж.
Чи достатньо витягу з реєстру, щоб довести добросовісність?
Витяг є важливим доказом, але суд оцінює всю поведінку покупця. Пов'язаність із боржником, відомий судовий спір, очевидні розбіжності в документах або інші сигнали можуть спростувати добросовісність.
Чи захищає стаття 388 покупця на будь-якому онлайн-аукціоні?
Ні. Спеціальний захист стосується продажу в порядку виконання судових рішень та визначених законом приватизаційних аукціонів. Для добровільних або комерційних торгів потрібно окремо встановлювати правову підставу продажу.
Чи треба визнавати електронні торги недійсними?
Якщо порушення стосується самої процедури продажу і вплинуло на результат, така вимога може бути необхідною. Недійсність старого договору в ланцюгу не дорівнює недійсності торгів.
Чи поширюється захист на виконання рішення третейського суду?
Так, якщо компетентний державний суд видав наказ на примусове виконання, а майно реалізували у відповідному виконавчому провадженні. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 917/1500/18 (917/1513/24).