Дві компанії можуть одночасно бути кредиторами одна одної. Якщо обидва борги вже підтверджені судовими рішеннями, переказувати кошти у зустрічних напрямках здається зайвим. Цивільний кодекс дозволяє припинити такі зобов'язання зарахуванням, у тому числі після відкриття виконавчого провадження. Проте сама заява контрагенту не знімає арешт із рахунку і не зупиняє виконавця.
Проблема виникає на межі матеріального та процесуального права. За статтею 601 ЦК України належно проведене зарахування припиняє борг. Водночас виконавець діє за виконавчим документом і не повинен самостійно вирішувати спір про дійсність одностороннього правочину. Тому компанії потрібні дві узгоджені дії: юридично бездоганна заява про зарахування та процесуальне рішення, яке прибере підставу для подальшого примусового стягнення.
Цей матеріал пояснює саме такий сценарій для грошових зобов'язань бізнесу. Він не стосується випадків, у яких закон прямо забороняє зарахування, а також не замінює аналізу банкрутних процедур чи спеціального режиму окремої галузі. У межах практики виконавчого провадження вирішальними є не лише суми у двох рішеннях, а й строк вимог, їхня однорідність, доставка заяви та своєчасне звернення до суду.
Коли зустрічні борги можна припинити односторонньою заявою
Стаття 601 ЦК України встановлює три базові умови. Вимоги мають бути зустрічними, однорідними, а строк їх виконання повинен настати, бути невизначеним або залежати від пред'явлення вимоги. Зустрічність означає, що кожна сторона одночасно є кредитором за одним зобов'язанням і боржником за іншим. Для однорідності недостатньо того, що обидва спори мають грошову оцінку. Предметом обох вимог має бути сплата грошей, які можна коректно зіставити.
Згода адресата за загальним правилом не потрібна. Заява про зарахування є одностороннім правочином і набуває значення після того, як її сприйняла інша сторона. Тому мовчання контрагента не робить зарахування двосторонньою угодою, а заперечення саме по собі не скасовує його. Водночас адресат може оспорити правочин у суді, якщо відсутня хоча б одна законна умова або діє заборона.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19 розмежувала незгоду із зарахуванням і справжню спірність вимоги. Наявність заперечень не завжди доводить, що борг є спірним. Суд перевіряє, чи є розбіжності щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру. Підписаний акт, судове рішення або інший документ може підтверджувати суму, але кожний доказ оцінюють разом з умовами договору й обставинами виконання.
Стаття 602 ЦК України містить заборони. Зокрема, не допускається зарахування вимог про відшкодування шкоди життю та здоров'ю, довічне утримання, аліменти, а також вимог, за якими спливла позовна давність. Інші обмеження можуть встановлювати закон або договір. Через це перед заявою слід перевірити не лише два рішення суду, а й початкові договори, спеціальне регулювання та статус кожної сторони.
Якщо одна вимога більша, зобов'язання припиняються у меншій сумі. Залишок більшої вимоги продовжує існувати. У заяві важливо не називати припиненим увесь борг, коли арифметика підтверджує лише часткове зарахування.
Що змінює судове рішення і відкрите виконавче провадження
Судове рішення не перетворює грошове зобов'язання на інший за природою обов'язок. Верховний Суд у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 761/33621/18 вказав, що зарахування можливе на будь-якій стадії відносин сторін, включно зі стадією виконання судового рішення. У тій справі кожна сторона мала окреме рішення про стягнення грошей, а сума однієї вимоги перевищувала іншу.
Цей висновок не означає, що два відкриті провадження автоматично погашають одне одного. Сам факт зустрічних виконавчих листів не є заявою про зарахування. Потрібне чітке волевиявлення однієї зі сторін, яке дійшло до адресата. Якщо заяви немає, кожен виконавець продовжує виконувати свій документ у межах окремого провадження.
Відкрите провадження також не наділяє виконавця повноваженням установлювати дійсність правочину. Він бачить чинний виконавчий документ, визначену суму та обов'язок здійснювати примусове виконання. Лист боржника про проведене зарахування є важливим доказом, але не завжди достатньою процесуальною підставою для закінчення провадження. Особливо ризиковано чекати, що виконавець сам зіставить два рішення, дослідить договори та визнає спірну частину боргу припиненою.
Для бізнесу це створює часовий розрив. Матеріальне зобов'язання може припинитися в день належного зарахування, а арешт і списання триватимуть, доки не з'явиться процесуальна підстава зупинити або завершити виконання. Якщо кошти вже перераховані стягувачу, повернення надмірно одержаного потребуватиме окремого юридичного обґрунтування. Тому заяву про зарахування не варто використовувати як листування «на майбутнє» без плану судових дій.
Наявність судових рішень зазвичай спрощує доказування розміру і строку вимог, але не усуває інших перевірок. Рішення мають набрати законної сили, стосуватися тих самих сторін у зустрічних ролях і передбачати однорідне виконання. Окремо треба врахувати здійснені платежі, часткове примусове стягнення, індексацію, проценти, судові витрати та винагороду приватного виконавця. Порівнювати лише початкові суми з резолютивних частин недостатньо.
Як підготувати заяву, щоб зарахування можна було довести
Закон не встановлює єдиного бланка заяви. Її зміст повинен дозволяти без припущень встановити сторони, два зустрічні зобов'язання, підставу кожного боргу, актуальний розмір, дату настання строку та суму, в якій заявник проводить зарахування. Якщо є судові рішення і виконавчі провадження, варто зазначити номери справ, дати рішень, реквізити виконавчих документів і номери проваджень.
Розрахунок складають на дату заяви. Від суми за рішенням віднімають усе, що вже сплачено добровільно або стягнуто примусово. Проценти, інфляційні втрати, пеня та судовий збір не слід механічно об'єднувати в один рядок, якщо їхній розмір або строк нарахування відрізняються. У документі краще показати складові обох вимог і пояснити, які саме суми припиняються.
Формулювання має містити завершене волевиявлення, а не пропозицію домовитися. Фраза «пропонуємо розглянути можливість взаємозаліку» свідчить про переговори. Для одностороннього правочину потрібна пряма заява про зарахування конкретних зустрічних однорідних вимог. Якщо сторони хочуть погодити ширший розрахунок, змінити строки або врегулювати неоднотипні обов'язки, їм доцільніше укласти окрему угоду.
Критичним доказом є доставка. Надіслати документ лише звичайною електронною поштою ризиковано, якщо договір не визначає таку адресу та порядок обміну юридично значущими повідомленнями. Практичними доказами можуть бути кваліфікований електронний підпис і підтверджена електронна доставка, рекомендоване відправлення з описом вкладення, кур'єрське вручення або відмітка уповноваженої особи на примірнику заявника. Обраний спосіб має показувати не тільки факт отримання конверта, а й зміст переданого документа.
До матеріалів слід зібрати рішення з відміткою про набрання законної сили, виконавчі документи, постанови про відкриття проваджень, актуальні довідки про стягнуті суми, первинні договори та доказ доставки заяви. Якщо опонент заперечує часткову оплату або нарахування, спірність треба оцінити до зарахування. Одностороння заява не виправляє непідтверджений розрахунок.
Як припинити примусове стягнення після зарахування
Перший крок після доставки заяви полягає у зверненні до суду, який видав виконавчий документ. Для господарської справи стаття 328 ГПК України дозволяє визнати документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов'язок боржника відсутній через його припинення, добровільне виконання чи інші причини. У цивільній справі аналогічний механізм передбачає стаття 432 ЦПК України.
У заяві потрібно пов'язати норми матеріального і процесуального права: показати, коли за статтею 601 ЦК України відбулося зарахування, у якій сумі припинився обов'язок та чому відповідна частина виконавчого документа більше не може виконуватися. До суду подають не лише текст заяви контрагенту, а й документи щодо обох вимог, розрахунок залишку та підтвердження вручення.
Стаття 328 ГПК України відводить суду десять днів від надходження заяви для її розгляду. Неявка належно повідомлених стягувача або боржника цьому не перешкоджає.
Подання такої заяви саме по собі не зупиняє списання. Частина третя статті 328 ГПК України надає суду право до розгляду заяви зупинити виконання за документом або заборонити приймати його до виконання. Тому, якщо арешт уже накладено або списання можливе найближчим часом, прохання про тимчасовий захід має бути окремим, мотивованим і поданим без затримки. Для підготовки документів та координації дій із судом і виконавцем релевантним є захист боржника у виконавчому провадженні.
Копію заяви й ухвали про зупинення слід одразу передати виконавцю. Просте повідомлення про поданий до суду документ не дорівнює ухвалі та не змушує виконавця припинити всі дії. Після набрання законної сили ухвалою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, її подають для закінчення провадження на підставі статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Якщо виконавець не виконує чинну ухвалу, продовжує стягнення понад залишок або не знімає арешти після належного завершення, предметом захисту стають уже його рішення, дії чи бездіяльність. У такій ситуації потрібне оскарження дій виконавця, а не повторне доведення всього спору про зарахування в листуванні з виконавчою службою.
Які ризики залишаються після припинення основного боргу
Найчастіша помилка полягає в ототожненні основного боргу з усіма сумами у виконавчому провадженні. Зарахування між стягувачем і боржником стосується їхніх взаємних вимог. Виконавчий збір, основна винагорода приватного виконавця та витрати провадження мають окремі правові підстави. Їхня доля залежить від моменту відкриття провадження, уже вчинених дій, способу завершення та змісту відповідних постанов. У заяві до суду не варто обіцяти автоматичне скасування цих сум.
Другий ризик виникає через валюту. Дві грошові вимоги не завжди є однорідними, якщо вони визначені в різних валютах і рішення не передбачають однаковий спосіб виконання. Самостійний перерахунок за обраним заявником курсом може створити новий спір замість припинення старого. Так само не слід зараховувати обов'язок передати майно проти грошового стягнення лише тому, що майно має визначену вартість.
Третя проблема стосується часткового зарахування. Суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише у підтвердженій частині. Решта боргу залишається до виконання. Якщо компанії потрібен час для сплати залишку, це інше процесуальне питання. Його не варто маскувати завищеною сумою зарахування. Законні варіанти та критерії суду описані в матеріалі про відстрочку і розстрочку виконання рішення.
Окремої уваги потребують неплатоспроможність і спеціальні заборони. Після відкриття справи про банкрутство взаємні розрахунки оцінюють з урахуванням Кодексу України з процедур банкрутства, черговості та захисту інших кредиторів. Для банків, енергетики, бюджетних розрахунків та інших регульованих сфер можуть діяти норми, яких немає у звичайному договорі поставки. Універсальної заяви для всіх таких випадків не існує.
Окремо звіряють дату кожного стягнення, щоб повторно не включити вже списані кошти до суми зарахування.
Практична послідовність така: спочатку перевірити допустимість і суму зарахування, потім довести доставку заяви, одразу звернутися до суду щодо виконавчого документа та за потреби просити тимчасово зупинити виконання. Лише після судової ухвали можна розраховувати на належне завершення примусового стягнення. Такий порядок не створює нового боргу і не переглядає судове рішення. Він приводить виконавчу процедуру у відповідність до зобов'язання, яке вже припинилося на законній підставі.
FAQ
Чи потрібна згода другої сторони на зарахування?
За загальним правилом ні. Стаття 601 ЦК України дозволяє провести зарахування заявою однієї сторони. Однак інша сторона може оспорити правочин, якщо вимоги не є зустрічними, однорідними, строк їх виконання не настав або діє законна чи договірна заборона.
Чи зупинить виконавець провадження після отримання копії заяви про зарахування?
Не автоматично. Виконавець не вирішує спір про дійсність одностороннього правочину замість суду. Для зупинення виконання та подальшого закінчення провадження потрібні належні процесуальні підстави, зокрема відповідна ухвала суду.
Чи можна зарахувати борги, якщо рішення ухвалили різні суди?
Це саме по собі не забороняє зарахування. Потрібно перевірити сторони, однорідність, строк, актуальні суми та відсутність заборон. Заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, подають до суду, який видав конкретний документ.
Що робити, якщо одна вимога менша за іншу?
Зарахування припиняє обидва зобов'язання у розмірі меншої вимоги. Непокритий залишок більшої вимоги зберігається та може виконуватися добровільно або примусово.
---