У справі про оспорювання батьківства позивач має довести відсутність кровного споріднення з дитиною. Найпереконливішим доказом для цього є висновок молекулярно-генетичної експертизи. Проблема починається тоді, коли суд експертизу призначив, але вона не відбулася: дитина живе за кордоном, учасник не з'явився для відбору зразків або експертна установа повідомила дату лише суду.
Формальна відповідь здається простою. Немає висновку, отже позивач не довів позов. Проте такий підхід дозволяє покласти на одну сторону наслідки процесуального збою, який вона не могла усунути сама. Експерт не збирає біологічні матеріали з власної ініціативи, а позивач не має повноважень примусово доставити іншу сторону та дитину до установи.
У постанові від 8 квітня 2026 року у справі № 537/3041/24 Верховний Суд уточнив межу між тягарем доказування сторони й обов'язками суду під час призначеної ним експертизи. Рішення не звільняє позивача від активних дій і не робить неявку автоматичним доказом відсутності батьківства. Воно вимагає спершу перевірити, чи суд створив реальну можливість провести дослідження, належно повідомив учасників та роз'яснив наслідки ухилення.
Хто і що доводить у спорі про оспорювання батьківства
Стаття 136 Сімейного кодексу України дає особі, яка записана батьком дитини, право вимагати виключення відомостей про неї з актового запису про народження. Предмет доказування тут вузький: відсутність кровного споріднення між позивачем і дитиною. Самих сумнівів, конфлікту між колишнім подружжям, листування або твердження матері недостатньо для категоричного висновку суду.
Право на такий позов має часові й особисті межі. Оспорювання можливе після народження дитини та до досягнення нею повноліття. Позовна давність до вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька не застосовується, але це не скасовує вікової межі дитини. Також закон не дає права оспорювати батьківство особі, яка під час реєстрації знала, що не є біологічним батьком, або надала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій у передбаченому законом випадку.
Тому перед позовом потрібно перевірити не лише біологічну версію подій, а й юридичну підставу запису. Дитина, народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, за загальним правилом походить від подружжя. У справі № 537/3041/24 саме ця презумпція стала одним із вихідних пунктів спору. Проте презумпція не забороняє особі, записаній батьком, доводити протилежне за статтею 136 СК України.
Позовна вимога має стосуватися не абстрактного «скасування батьківства», а виключення відомостей про особу як батька з конкретного актового запису. Для цього потрібні реквізити запису, документ про народження дитини та докази того, на якій нормі ґрунтувалося визначення походження. Якщо запис складено іноземним органом, слід окремо перевірити, яке рішення зможе бути виконане та які документи потрібні для зміни реєстраційних даних.
Якщо потрібно виключити наявний запис про батька, практичний маршрут охоплює оспорювання батьківства в суді. Це слід відрізняти від ситуації, коли запису про конкретного чоловіка немає і потрібно встановити батьківство. У цих позовів різні передумови, коло позивачів і розподіл доказового тягаря. Помилка в самій конструкції вимоги не виправляється результатом ДНК-тесту.
Що встановив Верховний Суд у справі № 537/3041/24
Спір почався з позову матері про позбавлення батьківських прав. Записаний батьком чоловік подав зустрічний позов про оспорювання батьківства та виключення відомостей з актового запису. Мати разом із дитиною проживала у Польщі. Суд першої інстанції призначив молекулярно-генетичну експертизу, однак дослідження не провели через неявку матері з дитиною для відбору зразків.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у зустрічному позові. Основним аргументом стала відсутність доказу, який підтверджував би або спростовував кровне споріднення. Верховний Суд визнав такі висновки передчасними. У матеріалах справи не було доказів, що лист експертної установи з датою та часом відбору зразків надіслали сторонам. Суд також не з'ясував причин неявки матері з дитиною.
Касаційний суд звернув увагу на статтю 107 ЦПК України. Якщо експертизу призначив суд, саме суд надає експерту необхідні матеріали й визначає їх перелік. Експерт не має права самостійно збирати матеріали. Із цього Верховний Суд зробив конкретний процесуальний висновок: суд має забезпечити явку сторін до експертної установи. У розглянутій справі суд не визнав явку матері та дитини обов'язковою, не роз'яснив наслідки невиконання ухвали й не сприяв наданню біологічних зразків.
Постанова не встановила відсутність батьківства і не задовольнила позов по суті. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення в частині зустрічних вимог і передав справу на новий розгляд. Це важливе обмеження: касаційний висновок стосується належної процедури доказування, а не біологічного походження конкретної дитини.
Обов'язок суду організувати призначену експертизу не підміняє ініціативу сторони. Позивач усе одно має заявити належне клопотання, виконувати ухвалу, сплатити визначені витрати та повідомляти про перешкоди. Різниця полягає в іншому: сторона відповідає за власну процесуальну поведінку, але не може відповідати за ненадіслане судом повідомлення або за дії, для яких закон не надав їй повноважень.
Для інших справ позиція дає практичний тест. До відмови через відсутність ДНК-висновку суд має перевірити, хто повинен був з'явитися, чи отримала ця особа конкретне повідомлення, чи мала реальну можливість виконати ухвалу та чи роз'яснили їй наслідки повторної неявки. Якщо цих дій немає, перекласти весь результат процесуального збою на позивача не можна.
Коли неявка стає ухиленням від експертизи
Стаття 109 ЦПК України дозволяє суду визнати факт, для з'ясування якого призначено експертизу, або відмовити у його визнанні, якщо учасник ухиляється від надання матеріалів чи іншої участі, без якої дослідження неможливе. У нормі використано слово «може». Отже, це не автоматична санкція за кожну неявку, а процесуальний наслідок, який потребує встановлених обставин і мотивованого застосування.
Спершу суд має ідентифікувати поведінку конкретного учасника. Повернення експертом ухвали без виконання ще не доводить умисного ухилення матері, батька або іншої особи. Потрібні дані про належне повідомлення, дату й місце відбору, зміст вимог експертної установи та причини неприбуття. Якщо повідомлення потрапило лише до суду, як у справі № 537/3041/24, сторона могла взагалі не знати, коли потрібно прибути.
Далі суд оцінює реальну можливість участі. Перебування дитини за кордоном не скасовує необхідності експертизи, але впливає на спосіб її організації. Потрібно завчасно з'ясувати місце проживання, порядок повідомлення, можливість приїзду, стан здоров'я дитини та інші обставини, що можуть пояснювати неявку. Сам факт іноземної адреси не підтверджує ані добросовісність, ані ухилення.
Доказ вручення має дозволяти встановити не лише факт отримання кореспонденції, а й її зміст. Повідомлення без точної дати, часу, адреси установи та вимоги прибути з дитиною не підтверджує, що учасник розумів, яку дію від нього очікують. Так само загальне знання про призначення експертизи не дорівнює повідомленню про конкретний відбір зразків.
Лише після належного виклику, роз'яснення наслідків і відсутності поважної причини повторна неявка може дати підстави обговорювати статтю 109 ЦПК України. Навіть тоді суд повинен урахувати, хто ухиляється і яке значення експертиза має для цієї особи. Наприклад, неявка позивача, який просить спростувати своє батьківство, та неявка відповідача з дитиною створюють різні процесуальні ситуації.
Стороні не варто чекати, доки суд сам відновить увесь маршрут повідомлень. Якщо документ або інформація перебуває в експертній установі чи в іншого учасника, потрібно вчасно просити про витребування доказів судом. У клопотанні доцільно назвати конкретний документ, пояснити його значення та вказати, чому сторона не може отримати його самостійно.
Як підготувати й супроводжувати ДНК-експертизу
Клопотання про експертизу має вирішувати практичні питання, а не лише містити прохання «призначити ДНК». Стаття 103 ЦПК України вимагає спеціальних знань для встановлення обставини, яку без них з'ясувати неможливо, та відсутності належного висновку сторони або сумнівів щодо вже поданого висновку. У справі про оспорювання батьківства питання експерту зазвичай стосується наявності або відсутності кровного споріднення між конкретною особою та дитиною.
У клопотанні потрібно запропонувати експертну установу, сформулювати питання, вказати осіб, від яких необхідні зразки, і повідомити суду всі відомі адреси та обставини їх перебування. Якщо дитина живе за кордоном, цей факт варто викласти одразу, а не після першого повернення ухвали. Суд і учасники мають заздалегідь визначити, як виконати дослідження з урахуванням національних та міжнародних процедур.
Після призначення експертизи робота сторони не завершується. Потрібно відстежувати надходження ухвали до установи, оплату дослідження, запити експерта, визначення дати відбору та докази повідомлення всіх учасників. Якщо експерт просить суд забезпечити явку, доцільно подати окреме клопотання про обов'язкову явку, вручення повідомлення й роз'яснення статті 109 ЦПК України. Кожна така дія повинна залишитися в матеріалах справи.
Несплата вартості експертизи також може зірвати дослідження, але її не слід змішувати з неявкою для відбору зразків. Потрібно перевірити, на кого суд поклав витрати, чи отримала ця особа рахунок, який строк оплати визначила установа та чи є підтвердження платежу. Це окремий елемент процесуальної хронології.
Приватний тест може пояснити особі, чи варто починати спір, але він не завжди замінює судову експертизу. Суд перевіряє походження зразків, дотримання процедури, повноваження експерта та можливість іншої сторони поставити питання або заперечити проти висновку. Водночас стаття 110 ЦПК України не надає навіть судовому висновку наперед встановленої сили. Суд оцінює його разом з іншими доказами й повинен мотивувати відхилення.
Окремо слід контролювати строки подання доказів та клопотань. Якщо сторона подає важливий документ запізно, потрібно пояснити причини й підтвердити, чому його не можна було надати раніше. У матеріалі про наслідки пропуску строку подання доказів розібрано, чому самого посилання на значення документа недостатньо. Для спору про батьківство це особливо чутливо, бо повторна експертиза може затягнути розгляд і потребувати нової участі дитини.
Що робити, якщо експертиза не відбулася
Після повідомлення експертної установи про неможливість провести дослідження потрібно з'ясувати причину, а не погоджуватися з формулою «сторони не з'явилися». Варто отримати сам лист установи, перевірити, кому і коли надсилали виклики, чи містять матеріали справи підтвердження вручення та чи повідомляв учасник про перешкоди. Без цієї інформації неможливо відрізнити об'єктивну причину від свідомого невиконання ухвали.
Якщо доказів повідомлення немає, сторона може просити повторно направити ухвалу, визначити нову дату, визнати явку обов'язковою та роз'яснити наслідки невиконання. Якщо учасник перебуває за кордоном, у клопотанні слід запропонувати реалістичний порядок організації дослідження й надати відомі контактні дані. Суд має врахувати міжнародний елемент, але сторона повинна дати йому фактичну основу для відповідних процесуальних дій.
Якщо належно повідомлений учасник повторно не з'являється без поважних причин, потрібно просити суд дати оцінку цій поведінці за статтею 109 ЦПК України. Клопотання має спиратися на послідовність документів: ухвалу про експертизу, звернення установи, повідомлення про дату, доказ вручення, пояснення або їх відсутність, повторний виклик. Саме ця хронологія показує, що дослідження зірвала конкретна поведінка, а не неналежна організація.
У судовому засіданні доцільно просити занести заперечення та клопотання до протоколу й подавати їх письмово. Інакше під час апеляційного чи касаційного перегляду буде складніше показати, що сторона своєчасно звертала увагу суду на відсутність повідомлення, просила повторити експертизу або вимагала оцінити ухилення.
Якщо суд відмовляє в позові через відсутність висновку, у скарзі потрібно вказувати не лише на високу доказову цінність ДНК-тесту. Сильнішим аргументом буде перелік процесуальних дій, яких суд не вчинив: не передав учасникам лист установи, не встановив причину неявки, не визнав явку обов'язковою, не роз'яснив наслідки та не розглянув можливість повторного дослідження. Саме такий дефект став підставою для скасування рішень у справі № 537/3041/24.
Для клієнта це означає, що супровід спору не можна зводити до подання позову і одного клопотання. Потрібно вести доказовий маршрут до результату експертизи або до належно встановленого факту ухилення. Юрист із сімейних спорів може перевірити підставу актового запису, сформулювати питання експерту, зафіксувати порушення процедури та не допустити, щоб технічне повернення ухвали перетворилося на необґрунтовану відмову в позові.
Висновок
У спорі про оспорювання батьківства відсутність ДНК-висновку не має наперед визначеного пояснення. Вона може бути наслідком неналежного повідомлення, об'єктивної неможливості прибути, пасивності сторони або свідомого ухилення. Суд повинен установити конкретну причину, а учасники мають подати документи, за якими цю причину можна перевірити.
Постанова Верховного Суду від 8 квітня 2026 року не переносить тягар доказування з позивача на суд. Вона забороняє відмовляти через відсутність експертизи, якщо суд не виконав власну частину процедури. До застосування наслідків статті 109 ЦПК України потрібні належний виклик, реальна можливість участі, роз'яснення наслідків та оцінка причин неявки.
Тому сильна позиція у такій справі складається не лише з твердження про біологічне походження. Вона містить повну процесуальну хронологію: призначення експертизи, рух ухвали, повідомлення учасників, організацію відбору зразків і реакцію на кожен зрив. Саме ця хронологія дозволяє суду або отримати науковий висновок, або законно оцінити ухилення.
FAQ
Чи можна виграти справу про оспорювання батьківства без проведеної ДНК-експертизи?
Така можливість залежить від усієї сукупності доказів і процесуальної поведінки сторін. Якщо інший учасник свідомо ухиляється від призначеної експертизи, суд може застосувати статтю 109 ЦПК України. Одна неявка без доказу належного повідомлення не дає автоматичної відповіді.
Чи достатньо домашнього або приватного ДНК-тесту для виключення запису про батька?
Не завжди. Суд перевіряє, від кого отримано зразки, як їх ідентифіковано, хто провів дослідження та чи дотримано процесуальні вимоги. Тому приватний результат може бути корисним для початкової оцінки, але у спорі часто потрібна призначена судом молекулярно-генетична експертиза.
Що буде, якщо мати не приведе дитину до експертної установи?
Суд спершу перевірить повідомлення, причини неявки й можливість виконати ухвалу. Після належного виклику та роз'яснення наслідків повторна безпідставна неявка може бути оцінена як ухилення за статтею 109 ЦПК України.
Чи можна оспорити батьківство після повноліття дитини?
За частиною третьою статті 136 СК України особа, записана батьком, може оспорювати батьківство лише до досягнення дитиною повноліття. Те, що позовна давність до такої вимоги не застосовується, не скасовує цю окрему межу.
Що змінила постанова Верховного Суду у справі № 537/3041/24?
Верховний Суд не вирішив питання батьківства по суті. Він скасував попередні рішення в частині зустрічного позову й направив справу на новий розгляд, бо суди не забезпечили належну організацію експертизи та передчасно поклали відсутність її висновку на позивача.