З ким залишаються діти після розлучення

З ким залишаються діти після розлучення

Розірвання шлюбу саме по собі не визначає, з ким житимуть діти, - це окреме питання. Якщо батьки домовилися, вони укладають договір про місце проживання дитини й участь у вихованні. Якщо згоди немає, спір вирішує суд (ст. 161 Сімейного кодексу України). При цьому батько й мати мають рівні права та рівні обов'язки щодо дитини - закон не віддає переваги жодному з них за самою лише ознакою статі.

Це принципово, бо в побутовій свідомості й досі живе уявлення, що дитину «завжди залишають матері». Сучасна судова практика від цього відійшла. Як побудувати позицію в спорі про дитину, оцінює адвокат у межах послуги визначення місця проживання дитини через суд.

Що враховує суд

Визначальний орієнтир - найкращі інтереси дитини, а не зручність когось із батьків. Суд оцінює сукупність обставин: ставлення кожного з батьків до виховання, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік і стан здоров'я дитини, її звичне середовище (житло, школа, родина), а також спроможність батьків створити умови для розвитку. Береться до уваги і висновок органу опіки та піклування.

Враховується й думка самої дитини, якщо вона здатна її висловити. Дитина, яка досягла відповідного віку й рівня розвитку, має право бути почутою, а її позиція - одним із вагомих чинників. Жоден окремий фактор не є вирішальним сам по собі: суд зважує їх у комплексі.

Позиція Верховного Суду: відхід від презумпції на користь матері

Раніше суди часто посилалися на «принцип 6» Декларації прав дитини, за яким малолітню дитину не слід, крім виняткових випадків, розлучати з матір'ю. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року (справа № 402/428/16-ц) відійшла від цього підходу. Велика Палата вказала, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором і не має обов'язкової юридичної сили, тоді як визначальною є стаття 3 Конвенції про права дитини - пріоритет найкращих інтересів дитини.

Практичний наслідок: стать того з батьків, хто претендує на проживання дитини, сама по собі не дає переваги. І мати, і батько доводять, що проживання дитини саме з ними найкраще відповідає її інтересам. Це відкриває реальну перспективу батькам, які раніше вважали, що шанс визначити проживання дитини з ними мінімальний.

Як довести свою позицію

Спір про дитину виграє не той, хто емоційніше переконує, а той, чия позиція краще підтверджена. Доказова база - це характеристики, документи про житлові й матеріальні умови, медичні та шкільні відомості, підтвердження участі у вихованні (хто водить до лікаря, на заняття, проводить час). Важлива й поведінка батьків у процесі: спроби налаштувати дитину проти другого з батьків зазвичай оцінюються судом негативно.

Окремо адвокат працює із залученням органу опіки та з'ясуванням думки дитини в коректній, нетравматичній формі. Мета - не «перемогти» другого з батьків, а показати суду цілісну картину, де проживання дитини з вашим клієнтом справді відповідає її інтересам.

Суміжні питання: спілкування та утримання

Визначення місця проживання дитини не позбавляє другого з батьків права на участь у вихованні й спілкуванні. Якщо такому спілкуванню перешкоджають, порядок участі встановлюють окремо - це питання тісно пов'язане зі спором про проживання. Так само окремо вирішують аліменти на утримання дитини.

Тому спір про дитину рідко буває ізольованим: поряд стоять розлучення, аліменти, іноді поділ майна. Узгоджена стратегія в усіх цих питаннях, а не їх розрізнене ведення, дає дитині стабільність, а батькам - передбачуваний результат. Питання майна розібране в ситуації поділ майна при розлученні.