Юридичний огляд теми СЗЧ (самовільне залишення військової частини)

Автор подкасту – Адвокат Пономаренко Валерій

текстова версія подкасту:

Починаючи з 2022 року українські суди постановили близько 2800 вироків за статтею 407 Кримінального кодексу України - Самовільне залишення військової частини або місця служби. Це серйозні цифри, які говорять про масштаб проблеми. Але що ще важливіше – за кожним з цих вироків стоять людські долі.

Мене звати Валерій Пономаренко, я адвокат і це черговий епізод юридичного подкасту спеціально для сайту Ваш Юрист.

На жаль, часто військовослужбовці приймають необдумані рішення через незнання закону або через неправильні поради від недобросовісних "адвокатів". Дехто навіть вважає, що за СЗЧ "нічого не буде" або можна відбутися легким покаранням. Це небезпечна омана.

Наше суспільство протистоїть ворогу в різних сферах суспільного життя. Певні адвокати в погоні за лайками, інші будучи безпосередньо завербованими ворожими спецслужбами, активно поширюють недостовірну інформацію серед наших громадян. Одна з розповсюджених тез – варто самовільно залишати військові частини або місця служби, адже за СЗЧ по закону нічого не зроблять.

Мета адвокатів, що поширюють подібні тези, очевидно не просвітництво громадян та захист їх прав, а ослаблення обороноздатності України та колапс правоохоронної і судової системи, що будуть перевантажена справами.

Коли раптом так трапиться, що Ви втрапите до числа обвинувачених за статтею 407 Кримінального кодексу України, будьте певні, той адвокат, що рекомендував Вам СЗЧ як вихід не захистить Вас ефективно, а лише може видурити гонорар не надавши жодного результату.

Натомість я сьогодні розповім Вам про те, що є СЗЧ, які наслідки та які альтернативи.

Основна місія адвоката є захист прав та законних інтересів громадянина. З іншого боку, український адвокат не має сприяти підривній діяльності ворога, що зриває мобілізаційні заходи та намагається ослабити обороноздатність України. Баланс знайти інколи надто важко.

ПРАВОВА БАЗА

Диспозицією статті 407 Кримінального кодексу України є самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, нез'явлення з відпустки, нез'явлення з лікувального закладу.

Воєнного стану, що продовжується в Україні з 2022 року, стосується п’ята частина статті, що передбачає визначені в диспозиції діяння в умовах бойової обстановки без посилання на термін СЗЧ, або понад три доби в інших випадках.

Санкції передбачає позбавлення волі від 5 до 10 років. Тобто це не про штрафи, це не про виправні роботи… ні, засуджений на превеликий жаль їде в саму справжню тюряжку.

У серпні 2024 року Верховна Рада України ухвалила закон, який вносить зміни до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, надаючи можливість звільнення від кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини та дезертирство за певних умов.

Ключовим положенням закону стало доповнення до статті 401 ККУ. Встановлено, що військовослужбовець, який вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407 (СЗЧ) або 408 (дезертирство) ККУ, може бути звільнений від кримінальної відповідальності. Для цього він має добровільно заявити про намір повернутися до будь-якої військової частини для продовження служби та отримати письмову згоду командира відповідної військової частини на продовження служби.

Були внесені зміни до статей 286, 287, 288 та 616 Кримінального процесуального кодексу України, які регулюють процедуру судового розгляду клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців, які заявили про намір повернутися до служби та отримали відповідну згоду командира.

Важливі зміни торкнулися також Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Передбачено призупинення військової служби для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби або дезертирували. Таке призупинення відбувається на підставі заяви начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку про вчинення кримінального правопорушення.

Законом встановлено, що військовослужбовці, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 401 ККУ, зобов'язані після набрання законної сили ухвалою суду невідкладно поновити службу та прибути до відповідної військової частини для продовження проходження військової служби.

У практичному застосуванні це означає, що військовослужбовець, який вперше вчинив СЗЧ або дезертирство, може уникнути кримінальної відповідальності за умови добровільного звернення до правоохоронних органів із заявою про намір повернутися на службу та отримання письмової згоди командира на продовження служби.

Після ухвалення судом рішення про звільнення від кримінальної відповідальності, військовослужбовець зобов'язаний протягом 72 годин прибути до відповідної військової частини для продовження служби.

Ці законодавчі зміни спрямовані на надання можливості військовослужбовцям, які вперше вчинили СЗЧ або дезертирство, повернутися до служби без кримінального переслідування, за умови їхнього щирого каяття та готовності продовжувати виконувати військовий обов'язок.

Але це не значить, що можна вчинити СЗЧ і коли правопорушника впіймають, його просто повернуть на службу без кримінальної відповідальності. Очевидно, що саме так це не працюватиме.

НАСЛІДКИ СЗЧ

Самовільне залишення військової частини тягне за собою не лише кримінальне покарання. Наслідки такого рішення значно ширші та впливають на все подальше життя військовослужбовця та його родини.

Перш за все – це судимість. Після набрання вироком законної сили особа вважається судимою. Навіть якщо суд призначить мінімальне покарання або звільнить від його відбування з випробуванням, судимість все одно буде. Вона може бути погашена лише після спливу певного строку, який залежить від тяжкості злочину та виду покарання.

Судова практика 2024 року показує, що суди здебільшого призначають реальне позбавлення волі. З проаналізованих вироків видно, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується рідко, переважно до осіб, які мають на утриманні малолітніх дітей або є учасниками бойових дій.

Після засудження військовослужбовець втрачає всі пільги, передбачені законодавством для учасників бойових дій. Це стосується як вже наявних пільг, так і можливості їх отримати в майбутньому. Втрачається право на безоплатне медичне забезпечення у військових закладах охорони здоров'я, санаторно-курортне лікування.

Окремо варто відзначити втрату права на соціальні гарантії. Засуджений за СЗЧ не зможе отримати одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби. Він також втрачає право на отримання земельної ділянки як учасник бойових дій та можливість пільгового кредитування для будівництва житла.

Судимість за статтею 407 суттєво обмежує можливості працевлаштування. Закон забороняє займати посади в правоохоронних органах, державній службі, органах місцевого самоврядування. Також неможлива робота у сфері охоронної діяльності, на більшості посад у сфері безпеки. Багато приватних компаній відмовляють у працевлаштуванні особам із судимістю, тим паче за військові злочини.

Здається зрозумілим, що порада йти в СЗЧ є однією з найтупіших для громадянина, що вже мобілізований до українського війська.

Отже, при виникненні проблем під час проходження військової служби закон передбачає цілу низку легальних механізмів їх вирішення. Самовільне залишення частини – це завжди найгірший варіант, який створює більше проблем, ніж вирішує.

Насамперед військовослужбовець має право на оскарження незаконних дій командування. Скарга подається безпосередньому командиру, а якщо він не вживає заходів – вищому командуванню. Статути Збройних Сил чітко регламентують порядок подання та розгляду таких скарг.

Якщо виникли проблеми зі здоров'ям – військовослужбовець має право на медичне обстеження. Для цього він звертається до начальника медичної служби частини. За результатами обстеження може бути призначене лікування або направлення на військово-лікарську комісію. ВЛК визначає ступінь придатності до військової служби та може рекомендувати зміну місця служби або звільнення за станом здоров'я.

І я точно розумію про що подумали чи навіть в голос проговорили скептики – себто медична служба і однорукого визнає здоровим та придатним для продовження служби.

Але ніхто не забороняє Вам пройти цей шлях у разі реальної необхідності і далі приймати наступні рішення, а не вчиняти відразу СЗЧ з гарантованою судимістю та позбавленням волі.

Також законодавство передбачає можливість переведення до іншої військової частини. Для цього подається рапорт із зазначенням причин переведення. Особливо актуально це для військовослужбовців, які мають спеціальності, необхідні в інших підрозділах. У 2024 році практика показує, що командування здебільшого задовольняє обґрунтовані рапорти про переведення.

У разі порушень з боку командування військовослужбовець може звернутися до Спеціалізованої прокуратура у сфері оборони. Звернення подається в письмовій формі з детальним описом порушень. Прокуратура зобов'язана провести перевірку та вжити заходів реагування у разі підтвердження порушень.

Отже, самовільне залишення військової частини або місця служби є не єдиним виходом у разі проходження служби у війську, більше того – найгіршим з них.

АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

За змістом Єдиного державного реєстру судових рішень ми можемо проаналізувати значну кількість судових рішень щодо самовільного залишення військової частини. Тенденції очевидні та зрозумілі.

В листопаді 2024 року Чернігівський  районний суд розглянув справу, де військовослужбовець протягом півроку п'ять разів самовільно залишав частину в умовах воєнного стану. Незважаючи на визнання вини та щире каяття, суд призначив реальне позбавлення волі на п'ять років, врахувавши систематичність порушень.

У листопаді 2024 року Житомирський районний суд розглянув справу військовослужбовця, який двічі самовільно залишав частину в умовах воєнного стану - спочатку на місяць, а потім на п'ять місяців. Незважаючи на щире каяття, суд призначив 5 років реального позбавлення волі, врахувавши повторність правопорушення та неможливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням через зміни в законодавстві.

У жовтні 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області розглянув справу військовослужбовця, який самовільно залишив частину в умовах воєнного стану з 31 липня 2023 року до 25 січня 2024 року (майже 6 місяців). Незважаючи на щире каяття як пом'якшуючу обставину та відсутність обтяжуючих обставин, суд призначив 5 років позбавлення волі, врахувавши тяжкість злочину та тривалий період відсутності.

У жовтні 2024 року Заводський районний суд м. Запоріжжя розглянув справу військовослужбовця, який самовільно залишив частину в умовах воєнного стану з 11 серпня 2023 року до 28 березня 2024 року (понад 7 місяців), після чого добровільно з'явився до органу досудового розслідування. Суд призначив 5 років позбавлення волі, врахувавши як пом'якшуючі обставини визнання вини, щире каяття та з'явлення із зізнанням, а також відсутність обтяжуючих обставин.

Інша справа розглядалася Червонозаводським районним судом Харкова. Військовослужбовець, який мав попередню судимість, вчинив СЗЧ в умовах воєнного стану. Суд призначив п'ять років і шість місяців позбавлення волі, частково приєднавши невідбуте покарання за попереднім вироком.

Така судова практика, то ж враховуйте це, коли черговий розумник підбурюватиме Вас на СЗЧ.

Важливо відзначити, що суди практично не застосовують звільнення від відбування покарання з випробуванням при повторних випадках СЗЧ. Також суворіше караються військовослужбовці, які переховувались та були затримані, порівняно з тими, хто добровільно повернувся до частини.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи нашу сьогоднішню розмову, хочу наголосити на кількох ключових моментах.

Самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану є тяжким злочином.  

Покарання є суворим і дуже вірогідно, що уникнути його не вдасться, що підтверджується майже трьома тисячами вироків з 2022 року. При цьому наслідки виходять далеко за межі кримінального покарання, зачіпаючи всі сфери життя військовослужбовця та його родини.

Водночас законодавець у 2024 році надав можливість виправити помилку тим, хто вперше вчинив СЗЧ.

Окреме вітання українським в лапках адвокатам в лапках, що підбурюють військових до СЗЧ.

Пам'ятайте: яку б складну ситуацію ви не переживали на службі, завжди є законні шляхи її вирішення. Будьте певні, всі притомні українці поважають українського військовослужбовця і не підтримають спроби вчинити з українським воїном протиправно. В той же час самовільне залишення частини – це шлях у в’язницю.

Слава Україні, Слава Збройним Силам України.