Учасник ТОВ із часткою 50 % може роками залишатися у реєстрі, хоча фактично вже не бере участі в бізнесі. Подати нотаріальну заяву про вихід недостатньо. Закон ставить такого учасника в інше становище, ніж власника частки 49,9 %: для державної реєстрації потрібна згода інших учасників.
Ця межа особливо відчутна у товариствах із двома власниками по 50 %. Один хоче припинити корпоративні відносини, другий не погоджується, а рішення загальних зборів блокуються. Звернення до суду з вимогою зобов'язати партнера надати згоду здається прямим виходом, проте Верховний Суд відкинув саме такий спосіб захисту.
Тому перед поданням заяви потрібно визначити справжню мету. Якщо власник хоче отримати гроші та остаточно передати корпоративний контроль, продаж частки може бути реальнішим шляхом. Якщо згода на вихід уже є, головними стають дата реєстрації, документи товариства та майбутній розрахунок. А коли між партнерами виник конфлікт, судовий позов має захищати конкретне порушене право, а не створювати згоду замість іншого учасника.
Де проходить межа між самостійним виходом і виходом за згодою
Стаття 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» проводить чітку межу. Учасник із часткою менш як 50 % може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших. Якщо частка становить 50 % або більше, вихід можливий лише за згодою інших учасників. Отже, частка рівно 50 % уже належить до режиму, в якому одноосібної заяви недостатньо.
Практичний наслідок правила не залежить від причин, через які учасник хоче піти. Власник значної частки не може односторонньо змінити структуру капіталу товариства та покласти на нього обов'язок розрахуватися. У компанії з двома учасниками по 50 % це водночас створює глухий кут: партнер може не дати згоду, навіть якщо спільне ведення бізнесу вже неможливе.
Заяву про намір вийти подають іншим учасникам. За загальним правилом вони мають розглянути її протягом одного місяця, якщо статут не встановлює іншого строку. Після отримання останньої необхідної згоди учасник має обмежений строк для виходу. Тому згоду слід оформлювати так, щоб її можна було використати для державної реєстрації: справжність підпису засвідчується нотаріально.
Саме рішення або лист про згоду ще не припиняє корпоративні права. Учасник вважається таким, що вийшов, із дня державної реєстрації виходу в ЄДР. До цього моменту він формально залишається учасником, має відповідні права та підпадає під правила статуту. Окремо закон забороняє вихід, якщо в товаристві внаслідок цього не залишиться жодного учасника. Єдиний учасник не може використати процедуру виходу, щоб залишити ТОВ без власника.
Перед будь-якою дією варто перевірити актуальний статут, структуру часток у ЄДР та наявність корпоративного договору. У статуті можуть бути інші строки і правила розрахунку, а корпоративний договір може містити зобов'язання сторін щодо голосування, продажу частки або врегулювання тупикової ситуації. Загальна інформація про корпоративне право та зміни у складі учасників не замінює аналізу саме тих документів, які діють у конкретному ТОВ.
Чому суд не може зобов'язати іншого учасника дати згоду
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув показову справу № 910/13957/19. Позивачці належало 50 % статутного капіталу, іншій учасниці також 50 %. Позивачка просила зобов'язати товариство провести реєстраційні зміни через її вихід та виключити її зі складу учасників. Згоди іншої власниці не було.
У постанові від 2 грудня 2020 року Верховний Суд залишив відмову в позові без змін. Суд виходив із того, що учасник із часткою 50 % або більше може вийти лише за згодою інших учасників. Надання згоди є їхнім правом, а не обов'язком. Тому суд не може підмінити волевиявлення партнера рішенням про зобов'язання надати згоду.
Не спрацювала й вимога про виключення самої позивачки. Закон допускає виключення учасника лише за визначених підстав, зокрема у зв'язку з простроченням внесення вкладу або в окремій ситуації з правонаступником. Рішення про виключення належить до компетенції загальних зборів. Саме бажання особи припинити участь у ТОВ не створює нової підстави для її примусового виключення.
Цей висновок не означає, що учасник узагалі позбавлений судового захисту. Потрібно відокремити відсутність згоди від інших можливих порушень. Якщо корпоративний договір прямо зобов'язує партнера проголосувати певним чином, спір стосуватиметься виконання договору та передбачених ним наслідків. Якщо товариство після зареєстрованого виходу не надає розрахунок або не платить, предметом позову буде майнова вимога до товариства. Якщо частку відчужили з порушенням переважного права, належний спосіб захисту визначається за правилами продажу, а не виходу.
Перед позовом потрібно назвати порушене право і результат, який може дати судове рішення. Вимога «дозволити вийти» не усуває встановлену законом потребу в згоді. Натомість вимога про стягнення вже належної виплати, оскарження рішення зборів або захист прав за корпоративним договором має інший предмет і доказову базу. Для вибору такої конструкції доцільний аналіз документів у межах корпоративного спору між учасниками ТОВ, особливо якщо сторони вже обмінялися вимогами або одна зі сторін виводить активи.
Позивачеві також слід правильно визначити відповідача. Обов'язок виплатити вартість частки після зареєстрованого виходу покладається на товариство, тоді як вимоги з корпоративного договору залежать від того, хто уклав договір і яке зобов'язання порушив.
Вихід і продаж частки дають різні правові та економічні результати
У побутовій мові продаж частки часто називають «виходом із бізнесу», але за законом це дві різні процедури. При виході частка припиняється в учасника через державну реєстрацію, а обов'язок провести розрахунок виникає у товариства. При продажу частка переходить до покупця, а ціну за договором сплачує покупець. Різняться документи, строки, джерело грошей і ризики.
Для учасника з часткою 50 % продаж може розв'язати проблему відсутньої згоди на вихід, але не автоматично. Потрібно перевірити статут, обсяг оплаченої частини частки та переважне право інших учасників. За загальним правилом інший учасник має пріоритет перед стороннім покупцем, коли частку продають третій особі. Повідомлення повинно містити ціну, розмір частки та інші умови продажу. Якщо процедура порушена, належним способом захисту за певних умов буде переведення прав та обов'язків покупця, а не довільне анулювання угоди. Цю різницю докладніше пояснює матеріал про порушення переважного права на частку ТОВ.
Продаж також потребує реального покупця і погодженої ціни. Партнер із часткою 50 % може відмовитися купувати, а сторонній інвестор оцінюватиме не номінал статутного капіталу, а фінанси, борги, активи, управління та корпоративний конфлікт. Якщо ТОВ фактично заблоковане, ціна частки може бути нижчою за арифметичну половину вартості бізнесу. Водночас учасник отримує договірний механізм розрахунку і може погодити забезпечення платежу, поетапну оплату та відповідальність за порушення.
Вихід має іншу економіку. Закон прив'язує виплату до ринкової вартості сукупності всіх часток пропорційно частці колишнього учасника. Розрахунок проводять лише щодо оплаченої частини. Товариство за загальним правилом має до одного року від дня, коли воно дізналося або мало дізнатися про вихід, щоб заплатити, якщо статут не передбачає іншого. Отже, навіть за наявності згоди вихід не гарантує швидкого отримання коштів.
Порівнювати потрібно не назви процедур, а чотири параметри: чи є згода партнера, хто платить, коли надходять кошти та як визначається сума. Якщо мета полягає у передачі частки конкретному покупцеві, практичним кроком буде юридичне оформлення купівлі-продажу частки у ТОВ. Якщо ж учасник уже отримав згоду на вихід і розраховує на виплату від товариства, продаж не є рівнозначною заміною.
Що відбувається після отримання згоди і де виникає спір про гроші
Після отримання необхідних згод учасник подає документи для державної реєстрації. Для реєстратора істотні не пояснення конфлікту, а документи у формі, встановленій законом: заява про державну реєстрацію змін, нотаріально засвідчена заява про вихід, документ про адміністративний збір та нотаріально засвідчена згода інших учасників, коли вона потрібна. Конкретний комплект потрібно звірити з чинною редакцією статті 17 Закону про державну реєстрацію на дату подання.
День реєстрації має майнове значення. Саме з ним закон пов'язує припинення статусу учасника, а вартість частки визначають станом на день, що передував дню подання заяви для державної реєстрації. Тому в спорі можуть бути важливими дата подання, реєстраційна дія, фінансова звітність на відповідний період та зміни в активах перед виходом.
Не пізніше 30 днів від дня, коли товариство дізналося або мало дізнатися про вихід, воно повинно повідомити колишньому учаснику вартість частки, надати обґрунтований розрахунок і копії документів, необхідних для розрахунку. Колишній учасник також має право на доступ до фінансових документів товариства. Відмова надати їх ускладнює перевірку, але її слід фіксувати письмовими зверненнями, доказами вручення та переліком запитаних документів.
Типовий конфлікт починається, коли товариство використовує лише балансові показники, не пояснює оцінку нерухомості або обладнання, не враховує дебіторську заборгованість чи, навпаки, включає сумнівні зобов'язання. Частина восьма статті 24 вимагає виходити з ринкової вартості сукупності всіх часток, а не просто з номіналу внеску до статутного капіталу. Різницю між сторонами часто неможливо перевірити без фінансових документів та оцінки.
Сам звіт оцінювача не звільняє сторони від перевірки вихідних даних. Потрібно з'ясувати, які активи й зобов'язання враховано, на яку дату зроблено оцінку та чи відповідає визначена дата вимогам статті 24.
До переговорів або позову доцільно зібрати одну узгоджену хронологію: заяву про намір вийти, усі згоди, реєстраційні документи, актуальний і попередні статути, корпоративний договір, фінансову звітність, документи про основні активи й зобов'язання, повідомлення товариства про розрахунок та листування щодо виплати. Такий пакет показує, чи спір виник через сам вихід, через доступ до інформації або вже через розмір і строк платежу.
Як не створити глухий кут у ТОВ із двома учасниками
Для товариства зі структурою 50 на 50 закон не дає готового механізму примусового розлучення партнерів. Відсутність більшості може блокувати господарські рішення, а частка кожного учасника не дозволяє вийти одноосібно. Тому правила розходження потрібно погоджувати до конфлікту, коли сторони ще здатні домовлятися.
Статут варто перевірити на строки розгляду заяви про вихід, порядок доступу до документів та розрахунків із колишнім учасником. Окремі правила щодо строку, порядку, розміру і способу розрахунку можуть бути закріплені у статуті з дотриманням спеціальних вимог закону до їх ухвалення. Однак статут не слід сприймати як документ, який сам по собі скасує пряму вимогу закону про згоду для частки 50 % або більше.
Корпоративний договір може передбачити поведінку учасників у тупиковій ситуації: обов'язок провести переговори, визначений механізм оцінки, право одного учасника запропонувати купівлю або продаж за однаковою ціною, порядок залучення оцінювача, строки та наслідки порушення домовленостей. Конкретна модель залежить від структури фінансування, ролі кожного партнера й того, чи можуть вони передати бізнес третій особі.
Якщо конфлікт уже виник, спочатку потрібно відокремити корпоративний статус від грошей. Заява про вихід не дорівнює продажу, згода не дорівнює державній реєстрації, а державна реєстрація не означає негайної виплати. Кожен етап має свій документ, строк і можливий спосіб захисту. Саме така послідовність допомагає не витрачати час на позов, який суд не може задовольнити.
Висновок
Власник рівно 50 % статутного капіталу не може вийти з ТОВ лише на підставі власної заяви. Потрібна згода інших учасників, і Верховний Суд прямо вказав, що суд не замінює цю згоду та не зобов'язує партнера її надати. За відсутності згоди потрібно оцінювати інші правові маршрути, насамперед продаж частки, виконання корпоративного договору або захист від окремого порушення корпоративних прав.
Коли згоду отримано, робота не закінчується. Дата державної реєстрації визначає момент виходу, після чого товариство повинно надати обґрунтований розрахунок і провести виплату у встановлений строк. Перед вибором процедури юрист має зіставити статут, ЄДР, корпоративний договір, фінансові документи та реальну мету учасника.
FAQ
Чи може учасник із часткою 50 % просто подати заяву нотаріусу?
Самої заяви недостатньо. Для виходу учасника, якому належить 50 % або більше, закон вимагає згоду інших учасників. При державній реєстрації така згода подається у належній нотаріальній формі.
Чи можна через суд зобов'язати партнера погодити вихід?
Верховний Суд у справі № 910/13957/19 зазначив, що надання згоди є правом, а не обов'язком іншого учасника. Позов про примусове надання згоди не усуває законодавчої умови виходу.
Чи є продаж частки тим самим, що й вихід із ТОВ?
Ні. При продажу частка переходить покупцеві, який сплачує договірну ціну. При виході учасник припиняє участь після державної реєстрації, а товариство розраховується з ним за правилами статті 24 Закону про ТОВ.
Коли колишній учасник має отримати гроші?
За загальним правилом товариство повинно виплатити вартість частки протягом одного року від дня, коли воно дізналося або мало дізнатися про вихід. Статут може встановлювати інший строк у межах, дозволених законом.
Від якої суми рахують виплату?
Закон орієнтує на ринкову вартість сукупності всіх часток товариства пропорційно частці колишнього учасника. Виплату здійснюють лише пропорційно до оплаченої частини його частки.
---