Директор ТОВ може опинитися по обидва боки однієї операції. Наприклад, товариство орендує його приміщення, купує обладнання в компанії його родича або укладає договір з іншим ТОВ, яким керує та сама людина. У договорі тоді з’являються два однакові підписи або очевидний особистий інтерес директора.
Це створює ризик, але не дає автоматичної відповіді про чинність договору. Закон розділяє кілька різних питань. Директор діє як орган юридичної особи чи як представник за довіреністю? Чи встановлює статут порядок погодження правочинів із заінтересованістю? Чи є договір значним за вартістю або за іншим критерієм статуту? Чи знав контрагент про внутрішні обмеження повноважень?
Змішування цих питань породжує дві протилежні помилки. Товариство може вважати будь-яку угоду з пов’язаною особою нікчемною лише через конфлікт інтересів. Або директор вирішує, що запис у ЄДР про право підпису дозволяє не читати статут і не отримувати рішення учасників. Обидва висновки надто широкі.
Безпечна перевірка починається не з особи контрагента, а з правової конструкції операції. Для кожного договору потрібно пройти три окремі тести й документально зафіксувати результат.
Чому однакові підписи не означають автоматичної недійсності
Частина третя статті 238 ЦК України забороняє представникові вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у власних інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. З тексту норми легко зробити висновок, що один підписант з обох сторін завжди порушує цю заборону. Однак спершу треба встановити, чи є підписант представником у розумінні глави 17 ЦК України.
Юридична особа здійснює права та обов’язки через свої органи за статтею 92 ЦК України. Директор, який діє на підставі статуту як виконавчий орган, вводить товариство у правовідносини без окремої довіреності. Представництво за статтею 237 ЦК України має іншу конструкцію й може виникати, зокрема, на підставі договору, закону або акта органу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 розмежувала дії органу юридичної особи та представника. Тому посилання лише на статтю 238 ЦК України недостатньо, якщо договори від імені двох товариств підписала особа, яка є їхнім директором. Суд має оцінити повноваження органу, його обов’язок діяти в інтересах кожної юридичної особи та поведінку іншої сторони.
Ситуація змінюється, якщо та сама людина підписує договір не як директор, а за довіреністю. Тоді статус представника та заборона частини третьої статті 238 ЦК України потребують окремої прямої перевірки. Посада директора в одній компанії не перетворює автоматично всі його дії від імені іншої компанії на дії її органу.
Отже, перше питання до договору звучить так: на якій юридичній підставі стоїть кожен підпис? Для однієї сторони це може бути статут і рішення про призначення директора, для іншої сторони це може бути довіреність. Одна й та сама фізична особа здатна діяти у двох різних правових статусах, а наслідки для договору залежатимуть саме від них.
Як працюють три тести перед підписанням договору
Перший тест стосується повноважень і конфлікту інтересів. Частина третя статті 92 ЦК України зобов’язує директора діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно, у межах повноважень та уникати конфлікту інтересів. Це обов’язок директора перед товариством. У відносинах із контрагентом внутрішнє обмеження права підпису не має юридичної сили, якщо товариство не доведе, що контрагент знав або за всіма обставинами не міг не знати про обмеження.
Другий тест передбачений статтею 45 Закону про ТОВ. Правочином із заінтересованістю є, зокрема, договір товариства з його посадовою особою чи її афілійованою особою, з учасником, який разом з афілійованими особами має щонайменше 20 відсотків статутного капіталу, або з юридичною особою, де така посадова особа чи учасник входить до органу. Статут може розширити цей перелік.
Самого потрапляння контрагента до такого переліку недостатньо, щоб вигадати процедуру погодження. Закон дозволяє визначити її у статуті. Якщо учасники не встановили в статуті порядку надання згоди, правила статті 45 не застосовуються. Тому копія статуту, чинна на дату договору, є не формальністю, а вихідним доказом того, чи існувала спеціальна процедура.
Третій тест стосується значного правочину за статтею 44 Закону про ТОВ. Якщо вартість майна, робіт або послуг перевищує 50 відсотків вартості чистих активів за останньою затвердженою фінансовою звітністю, згоду за загальним правилом надають виключно загальні збори, якщо статут не встановлює інше. Статут також може передбачити додаткові критерії значних правочинів.
Ці тести діють паралельно. Договір із компанією директора може не потребувати спеціальної згоди за статтею 45 через відсутність відповідного положення статуту, але водночас бути значним за статтею 44. І навпаки, невелика за сумою оренда майна директора може не досягати порогу чистих активів, але підпадати під статутний порядок для правочинів із заінтересованістю.
До підписання варто провести юридичну перевірку та підготовку договору разом із чинним статутом, останньою затвердженою фінансовою звітністю й відомостями про зв’язок сторін. Перевірка лише тексту договору не покаже, хто має надати згоду та за яким правилом.
Яке рішення учасників захищає операцію
Рішення про згоду має відповідати саме тому порядку, який передбачають закон і статут. Якщо компетенція належить загальним зборам, протокол повинен ідентифікувати майбутній договір настільки точно, щоб не виникало сумніву, яку операцію погодили. Зазвичай для цього зазначають контрагента, предмет, істотні цінові умови або межу ціни, строк і особу, уповноважену підписати документ.
Учасникам потрібно бачити факти, що створюють заінтересованість. Прихований зв’язок між директором і контрагентом послаблює доказову силу формального голосування. Рішення, ухвалене після розкриття конкретного інтересу та комерційних умов, краще підтверджує усвідомлену волю товариства. Якщо директор має особисту вигоду, доцільно окремо порівняти ціну та інші умови з ринковими альтернативами.
Для значного правочину розрахунок порогу не варто залишати в усній формі. До корпоративних документів слід долучити затверджену фінансову звітність, указати вартість чистих активів і показати, як розраховано співвідношення з предметом договору. Якщо операцію розподілено на кілька документів, треба перевірити частину четверту статті 44 Закону про ТОВ. Кілька правочинів можуть вважатися значними, якщо замість них товариство могло вчинити один значний правочин.
Цей ризик докладніше розглянуто в матеріалі про дроблення значного правочину ТОВ. У постанові від 3 червня 2026 року у справі № 906/358/25 КГС ВС вимагав оцінювати взаємозв’язок кількох договорів, а не обмежуватися ціною кожного окремо. Справу направили на новий розгляд, тому касаційний суд не встановив остаточної недійсності договорів.
Якщо чинний статут не дає зрозумілої процедури або залишає директору надто широкий простір у конфліктній ситуації, учасники можуть підготувати нову редакцію статуту з правилами погодження. Такі положення мають визначати коло заінтересованих осіб, орган погодження, спосіб розкриття інтересу та мінімальний зміст рішення. Вносити, змінювати або виключати порядок за статтею 45 можна одностайним рішенням загальних зборів, у яких взяли участь усі учасники.
Окрема увага потрібна до повідомлення про збори та порядку денного. Згода на договір не повинна з’являтися в протоколі як питання, якого учасники не очікували й не могли підготуватися до голосування. Матеріал про випадок, коли учасника не повідомили про збори ТОВ, пояснює значення належного повідомлення для подальшого корпоративного спору.
Що доводитимуть у спорі про чинність договору
Позов не виграється самою фразою «директор мав конфлікт інтересів». Позивачеві потрібно визначити конкретну норму, порушену на дату правочину, і правовий наслідок цього порушення. Для статті 45 Закону про ТОВ таким доказом буде статут із чинною процедурою погодження та матеріали, що підтверджують належність контрагента до кола заінтересованих осіб. Для статті 44 потрібні фінансова звітність, розрахунок чистих активів, вартість предмета та правила компетенції.
Якщо спір стосується обмеження повноважень директора, діє зовнішній захист контрагента за частиною третьою статті 92 ЦК України. Товариство має довести не лише наявність обмеження в статуті чи рішенні зборів. Потрібні обставини, з яких випливає, що інша сторона знала або не могла не знати про нього. Спільний директор, корпоративний зв’язок сторін, участь контрагента у внутрішньому погодженні чи пряме посилання договору на потрібне рішення можуть мати доказове значення, але кожен факт оцінюється у конкретній справі.
Порушення внутрішнього обов’язку директора та недійсність договору не є тотожними наслідками. Частина четверта статті 92 ЦК України передбачає солідарну відповідальність членів органу й інших уповноважених осіб за збитки, завдані юридичній особі порушенням обов’язків щодо представництва. Статті 44 і 45 Закону про ТОВ також установлюють відповідальність посадових осіб за збитки, спричинені порушенням порядку вчинення відповідних правочинів.
Для визнання договору недійсним потрібно обґрунтувати підставу за статтями 203 і 215 ЦК України та належний спосіб захисту. Якщо недійсність прямо не встановлена законом, ідеться про оспорюваний правочин, який може бути визнаний недійсним судом. Позивач також має пояснити своє порушене право, а не захищати абстрактну корпоративну дисципліну.
Вимогу про недійсність слід відокремлювати від вимоги про збитки до директора. У першій суд оцінює договір, сторони, підставу оспорення та наслідки недійсності. У другій потрібно довести протиправну поведінку посадової особи, шкоду товариству, причинний зв’язок і розмір втрат. Один набір обставин може мати значення для обох вимог, але предмет доказування й очікуваний результат у них різні.
Документи слід збирати в хронології: статут і склад органів на дату договору, фінансова звітність, рішення про згоду, сам договір, розкриття заінтересованості, виконання та платежі. Така послідовність показує, яке правило діяло до підписання, що сторони знали та чи прийняло товариство виконання після укладення.
Коли подальше схвалення виправляє дефект
Стаття 46 Закону про ТОВ прямо регулює значний правочин і правочин із заінтересованістю, вчинені з порушенням порядку надання згоди. Вони створюють, змінюють або припиняють права та обов’язки товариства лише у разі подальшого схвалення в тому самому порядку, який був потрібний для попередньої згоди. Після належного схвалення наслідки виникають з моменту вчинення правочину.
Схожий механізм містить стаття 241 ЦК України для правочину, вчиненого представником із перевищенням повноважень. Схвалення може випливати не тільки з формального рішення, а й із дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання. Проте ці норми не слід механічно змішувати. Стаття 46 вимагає корпоративного порядку, установленого для відповідного значного або заінтересованого правочину.
Тому платіж, прийняття майна чи підписання акта директором не завжди замінює рішення загальних зборів. Якщо попередню згоду мав надати саме цей орган, безпечний шлях полягає у винесенні питання на його розгляд із повним розкриттям умов та інтересу. У рішенні потрібно прямо зазначити, що товариство схвалює конкретний уже вчинений договір.
До схвалення слід перевірити, чи не змінилися склад учасників, редакція статуту або компетенція органу. Важливо також оцінити наслідки виконання: чи можна повернути майно, чи виникли права третіх осіб, чи зазнало товариство збитків. Корпоративне схвалення усуває дефект відсутності потрібної згоди, але не виправляє будь-яке інше порушення змісту, форми чи закону.
Протокол схвалення слід зберігати разом із документами про скликання зборів, голосування та розкриття заінтересованості. Сам запис у протоколі не усуває ризику, якщо рішення ухвалив неналежний орган або учасникам не надали інформації, потрібної для усвідомленого голосування.
У межах корпоративного права така операція потребує узгодженої роботи зі статутом, фінансовими показниками та договором. Окреме читання кожного документа не показує всієї картини. Рішення про попередню згоду або подальше схвалення має відповідати тому самому правовому тесту, за яким договір віднесено до значних чи заінтересованих.
Висновок
Договір директора ТОВ із собою або пов’язаною особою не можна оцінити за одним формальним маркером. Однаковий підпис з обох сторін спочатку вимагає визначити, де особа діяла як орган юридичної особи, а де як представник. Після цього перевіряють статутний порядок для правочинів із заінтересованістю та незалежно від нього критерії значного правочину.
До підписання товариству потрібні чинний статут, остання затверджена фінансова звітність, відомості про зв’язок сторін і рішення належного органу. Якщо згоду пропущено, подальше схвалення можливе лише з дотриманням потрібної корпоративної процедури. У спорі доводять конкретний дефект, обізнаність контрагента, порушене право та належний наслідок. Сам конфлікт інтересів може обґрунтовувати відповідальність директора, але не замінює аналізу чинності договору.
FAQ
Чи може директор ТОВ підписати договір сам із собою?
Єдиної заборони для всіх таких ситуацій немає. Потрібно з’ясувати, чи діє директор як орган товариства або як представник, перевірити його обов’язок уникати конфлікту інтересів, статутний порядок для правочинів із заінтересованістю та критерії значного правочину.
Чи завжди правочин із заінтересованістю потребує згоди загальних зборів?
Ні. Стаття 45 Закону про ТОВ дозволяє встановити порядок надання згоди у статуті. Якщо учасники не визначили такого порядку, правила цієї статті не застосовуються. Водночас договір може окремо потребувати згоди як значний правочин за статтею 44 або за додатковими критеріями статуту.
Як визначити, чи є договір значним для ТОВ?
Потрібно порівняти вартість майна, робіт або послуг за договором із вартістю чистих активів за останньою затвердженою фінансовою звітністю. Якщо вартість предмета перевищує 50 відсотків чистих активів, за загальним правилом рішення приймають загальні збори, якщо статут не передбачає інше. Додаткові критерії можуть міститися в самому статуті.
Чи можна схвалити договір після підписання?
Так. Стаття 46 Закону про ТОВ допускає подальше схвалення значного правочину або правочину із заінтересованістю. Рішення треба ухвалити в порядку, який мав застосовуватися для попередньої згоди. Схвалення не усуває інших можливих порушень закону чи форми договору.
Чи робить конфлікт інтересів директора договір недійсним автоматично?
Ні. Потрібно встановити конкретну правову підставу недійсності, застосовний корпоративний порядок, повноваження підписанта та обізнаність контрагента про обмеження. Порушення обов’язків директора також може спричинити окрему вимогу про відшкодування збитків.