Захист від стягнення 8,3 млн грн з третьої особи у виконавчому провадженні

Контекст справи

У виконавчому провадженні іноді намагаються шукати активи не лише у самого боржника, а й у третіх осіб, які нібито мають перед ним заборгованість. Саме така ситуація виникла у справі № 824/46/25.

Стягувач і приватний виконавець звернулися до Київського апеляційного суду із заявами про звернення стягнення на кошти осіб, які, на їхню думку, були боржниками основного боржника - ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН».

Окремо заявники просили звернути стягнення на 8 337 556 грн, які вони пов'язували з нашою клієнткою. Їхня позиція зводилася до того, що клієнтка отримувала від товариства поворотну фінансову допомогу, частково її повернула, а залишок начебто міг бути використаний для погашення боргу перед стягувачем.

Для клієнтки ризик був суттєвим: без належного захисту її могли фактично втягнути у виконання чужого зобов'язання на мільйони гривень.

Правова проблема

У таких спорах ключове питання не в тому, чи існували між третьою особою і боржником будь-які фінансові відносини. Важливо інше: чи є у третьої особи саме така заборгованість перед боржником, на яку вже можна звернути стягнення.

Стаття 440 ЦПК України дозволяє суду звернути стягнення на кошти особи, яка має заборгованість перед боржником, лише за умови, що така заборгованість не оспорюється або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Тому захист був зосереджений на тому, щоб показати суду: заявники не довели наявність безспірної та такої, що вже підлягає виконанню, заборгованості клієнтки перед боржником.

Стратегія захисту

Адвокати Валерій Пономаренко та Ксенія Овсяннікова захищали інтереси клієнтки у цій частині справи.

Позиція команди будувалася на документах, а не на загальних запереченнях. Суду були надані договори про надання поворотної фінансової допомоги та платіжні документи, які підтверджували реальний зміст правовідносин між клієнткою і товариством.

Ключовим аргументом стало те, що за умовами договорів строк користування поворотною фінансовою допомогою становив 10 років з моменту фактичного отримання коштів. Перекази здійснювалися у 2022-2024 роках, тому строк повернення коштів на момент розгляду заяви ще не настав.

Це означало, що заявники не могли обґрунтовано стверджувати про наявність простроченої, безспірної та придатної для звернення стягнення заборгованості клієнтки.

Хід процесу

Київський апеляційний суд розглядав заяви приватного виконавця та стягувача як суд першої інстанції.

Представник клієнтки заперечив проти доводів заявників і просив залишити заяви без задоволення в частині, яка стосувалася клієнтки.

Суд окремо проаналізував статтю 53 Закону України «Про виконавче провадження» та статтю 440 ЦПК України. Ухвала підтверджує важливий для практики підхід: у таких справах суд має дослідити не просто припущення про борг, а факт наявності заборгованості, підтверджений належними доказами.

Щодо клієнтки суд врахував подані договори і платіжні документи та встановив, що строк виконання зобов'язання не настав.

Результат

Київський апеляційний суд не дозволив звернути стягнення на 8 337 556 грн, які заявники намагалися пов'язати з нашою клієнткою.

В ухвалі від 20 квітня 2026 року суд прямо зазначив, що оскільки строк виконання зобов'язання не настав, право вимоги про звернення стягнення на кошти клієнтки наразі є неможливим.

У результаті заяви були задоволені лише частково щодо інших осіб, а в частині, яка стосувалася клієнтки, суд не допустив звернення стягнення.

Для клієнтки це означало збереження правової та фінансової позиції у спорі на 8 337 556 грн і захист від примусового залучення її коштів до виконання чужого боргу.

Чому цей кейс важливий

Ця справа показує, що у виконавчому провадженні формального посилання на фінансові операції недостатньо. Якщо стягувач або виконавець хоче звернути стягнення на кошти третьої особи, вони мають довести наявність реального, безспірного і такого, що вже підлягає виконанню, боргу цієї особи перед основним боржником.

Для бізнесу та фізичних осіб це важливий захисний механізм. Наявність договору чи переказу коштів сама по собі ще не означає, що ці кошти можна автоматично використати для виконання чужого судового рішення.

Роль нашої команди

• Проаналізували заяви стягувача та приватного виконавця про звернення стягнення на кошти третьої особи.
• Визначили ключову слабкість позиції заявників - відсутність доведеного і такого, що настав, боргу клієнтки перед основним боржником.
• Підготували та подали суду договори поворотної фінансової допомоги і платіжні документи.
• Обґрунтували застосування статті 440 ЦПК України саме через критерій безспірності та настання строку виконання зобов'язання.
• Захистили інтереси клієнтки у Київському апеляційному суді.

Джерела / документи

• Ухвала Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 824/46/25: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135944494