У спадкових справах строк часто здається простим: шість місяців з дня смерті спадкодавця. Але це правило не покриває всі ситуації. Якщо право однієї особи на спадкування виникає через те, що інший спадкоємець не прийняв спадщину або відмовився від неї, Цивільний кодекс України дає спеціальний тримісячний строк.
Саме тут виникає практична помилка. Нотаріус або інші спадкоємці можуть дивитися тільки на дату смерті спадкодавця і робити висновок, що всі заяви після шести місяців запізнілі. Але якщо право на спадкування виникло пізніше через поведінку іншого спадкоємця, треба перевіряти не тільки загальний строк, а й спеціальний строк за частиною другою статті 1270 ЦК України.
Це важливо не лише для прийняття спадщини. Від строку залежить і право відмовитися від спадщини, у тому числі на користь іншого спадкоємця.
Загальне правило: відмова можлива у строк для прийняття спадщини
За статтею 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття. Заява подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини, а в сільських населених пунктах у передбачених законом випадках також може подаватися уповноваженій посадовій особі органу місцевого самоврядування.
Загальний строк прийняття спадщини становить шість місяців з часу відкриття спадщини. Тому у звичайній ситуації спадкоємець має саме цей період, щоб прийняти спадщину, не прийняти її або подати заяву про відмову.
Відмова не є просто технічною дією. Вона змінює майновий баланс між спадкоємцями. Якщо спадкоємець відмовляється без зазначення особи, частка розподіляється за правилами спадкування. Якщо він відмовляється на користь конкретного спадкоємця, треба перевірити, чи допускає це стаття 1274 ЦК України.
Коли шість місяців не закривають питання
Частина друга статті 1270 ЦК України передбачає окрему ситуацію: якщо право особи на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови іншого спадкоємця, для такої особи встановлюється строк у три місяці з моменту неприйняття або відмови.
Якщо після відмови іншого спадкоємця до завершення загального шестимісячного строку залишилося менше трьох місяців, строк продовжується до трьох місяців. Практично це означає, що спадкоємець, який отримав право через відмову іншого, не повинен втрачати можливість діяти лише тому, що попередній спадкоємець відмовився наприкінці шестимісячного періоду.
Наприклад, спадкодавець помер 1 січня. Загальний строк спливає 1 липня. Якщо спадкоємець першої черги відмовився 20 червня на користь спадкоємця наступної черги або в інший спосіб відкрив йому право на спадкування, у нового спадкоємця не має залишатися лише кілька днів. Треба оцінити спеціальні три місяці з моменту відмови.
Така логіка захищає реальне, а не формальне право на спадкування. Особа не може повноцінно реалізувати право, яке фактично виникло лише після заяви іншого спадкоємця.
Що сказав Верховний Суд у справі № 522/6862/24
У постанові від 20 травня 2026 року у справі № 522/6862/24 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду звернув увагу саме на цю різницю. У справі право особи на спадкування виникло через відмову іншого спадкоємця. Суди нижчих інстанцій рахували строк лише за загальним шестимісячним правилом і залишили поза увагою спеціальний тримісячний строк.
Верховний Суд вказав: якщо право на спадкування виникає внаслідок відмови іншого спадкоємця, треба застосовувати частину другу статті 1270 ЦК України. Строк для прийняття спадщини, а відповідно і для відмови від неї, у такій ситуації може обчислюватися не так, як у спадкоємця, який мав право з моменту відкриття спадщини.
Практичний висновок: у спадковій справі не можна обмежитися календарною перевіркою дати смерті і дати заяви. Треба встановити, коли саме у конкретної особи виникло право на спадкування та чи залежало воно від дій або бездіяльності інших спадкоємців.
Відмова на користь іншого спадкоємця: що перевірити до заяви
Перед заявою про відмову важливо відокремити три питання.
Перше: чи має особа право на спадкування саме зараз. Якщо її право виникає тільки після неприйняття спадщини або відмови іншого спадкоємця, треба зафіксувати дату такої події.
Друге: чи не сплив строк. Для первинного спадкоємця це зазвичай шість місяців. Для особи, право якої виникло пізніше, треба перевірити спеціальний тримісячний строк.
Третє: на чию користь допускається відмова. Спадкоємець за законом може відмовитися на користь іншого спадкоємця за законом у межах правил статті 1274 ЦК України. Якщо є заповіт, обов'язкова частка або неповнолітні спадкоємці, ситуація потребує додаткової перевірки.
Окремо слід пам'ятати, що відмова від спадщини є безумовною і беззастережною. Не можна написати: відмовляюся, якщо інший спадкоємець потім компенсує мені частину вартості майна. Такі домовленості не повинні підміняти нотаріальну заяву.
Неповнолітні спадкоємці: чому ризик вищий
Малолітні та неповнолітні спадкоємці мають додаткові гарантії. За загальним підходом вони вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо закон не встановлює іншого. Але це не означає, що нотаріальна справа завжди рухається без спору.
Якщо через неправильне обчислення строку нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину, наслідки можуть зачепити майно дитини. У такій ситуації важливо не погоджуватися автоматично з формулою "шість місяців минули". Треба перевірити, чи виникло право дитини або іншого спадкоємця через відмову попереднього спадкоємця, та чи діяв спеціальний тримісячний строк.
Також варто перевірити участь законного представника, згоду органу опіки у випадках, коли вона потрібна, і зміст нотаріальної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Саме постанова нотаріуса часто стає документом, з якого починається судове оскарження.
Коли відмова від спадщини може бути недійсною
Стаття 1274 ЦК України допускає визнання відмови від спадщини недійсною з підстав, передбачених для недійсності правочинів. На практиці йдеться про ситуації, коли людина не усвідомлювала значення своїх дій, помилилася щодо істотних обставин, діяла під впливом обману, насильства, тяжкої обставини або тиску.
Але сама зміна думки після подання заяви не є достатньою підставою. Спадкове право вимагає визначеності, бо одна заява може вплинути на права кількох інших осіб. Тому якщо є сумнів щодо відмови, краще перевірити документи до подання заяви, а не після того, як нотаріус уже вніс її до спадкової справи.
Документи, які варто зібрати
Для оцінки строків і перспектив потрібні: свідоцтво про смерть спадкодавця, документи про родинний зв'язок або заповіт, копії заяв спадкоємців про прийняття чи відмову від спадщини, постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, витяг зі спадкового реєстру за можливості, документи на спадкове майно, докази проживання зі спадкодавцем, якщо заявляється фактичне прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець неповнолітній, додатково потрібні документи про законне представництво, свідоцтво про народження, рішення або висновки органу опіки за наявності, а також докази того, чому нотаріальна дія впливає на майновий інтерес дитини.
Як діяти, якщо нотаріус відмовив
Спочатку треба отримати письмову постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Усного пояснення недостатньо. У постанові має бути видно, яку норму нотаріус застосував і як він порахував строк.
Після цього слід порівняти три дати: дату відкриття спадщини, дату відмови або неприйняття спадщини іншим спадкоємцем, дату заяви особи, право якої виникло внаслідок такої відмови або неприйняття.
Якщо нотаріус застосував тільки загальний шестимісячний строк і не оцінив спеціальні три місяці, є підстава для судового оскарження в межах практики судових спорів. У частині випадків позов може стосуватися скасування постанови нотаріуса та захисту права на спадщину. Конкретний спосіб захисту залежить від того, чи треба лише усунути нотаріальну відмову, чи вже є спір між спадкоємцями про частки або право власності.
У спадкових спорах Ваш Юрист може перевірити нотаріальну постанову, розрахувати строки і визначити, чи потрібен позов про скасування відмови нотаріуса, визнання права власності на спадщину через суд, поновлення строку прийняття спадщини або інший процесуальний крок.
Висновок
Відмова від спадщини не завжди прив'язана тільки до шести місяців з дня смерті спадкодавця. Якщо право особи на спадкування виникло через відмову або неприйняття спадщини іншим спадкоємцем, треба перевірити спеціальний тримісячний строк за статтею 1270 ЦК України.
Головна практична помилка полягає в тому, що всі заяви оцінюють однаково. Але спадкоємець, який мав право з першого дня, і спадкоємець, право якого виникло після відмови іншої особи, можуть перебувати у різних правових ситуаціях.
Перед поданням заяви або після нотаріальної відмови варто швидко перевірити строки, коло спадкоємців і документи спадкової справи. У спадкових конфліктах час часто вирішує не менше, ніж зміст документів.
FAQ
Чи можна відмовитися від спадщини після шести місяців?
Зазвичай ні, якщо особа мала право на спадкування з моменту відкриття спадщини. Але якщо її право виникло через неприйняття спадщини або відмову іншого спадкоємця, треба перевірити спеціальний тримісячний строк за частиною другою статті 1270 ЦК України.
Чи може спадкоємець відмовитися від спадщини на користь людини, яка не є спадкоємцем?
Ні, адресна відмова має відповідати правилам статті 1274 ЦК України. Для спадкування за законом відмова можлива на користь іншого спадкоємця за законом, а не будь-якої сторонньої особи.
Якщо нотаріус відмовив через пропуск строку, що робити?
Потрібно отримати письмову постанову нотаріуса і перевірити, чи правильно він визначив початок та завершення строку. Якщо право на спадкування виникло через відмову іншого спадкоємця, нотаріус мав оцінити спеціальний тримісячний строк.
Чи можна відкликати відмову від спадщини?
Це можливо лише в межах строку, встановленого для прийняття спадщини. Після спливу строку ситуація ускладнюється, а проста зміна рішення зазвичай не скасовує правові наслідки відмови.
Чи потрібен суд, якщо всі спадкоємці згодні?
Не завжди. Якщо нотаріус приймає заяви і немає спору щодо строків, майна та кола спадкоємців, питання може вирішуватися в нотаріальному порядку. Суд потрібен, коли є нотаріальна відмова, спір між спадкоємцями або необхідність захистити право на майно.