Споживчі права – це те, про що має знати кожен. Адже всі ми щодня купуємо різноманітні товари. Такий наш спосіб життя, щоб задовольняти потреби. Ми підлаштовуємось під сучасність і вже давно користуємось Інтернетом, за допомогою якого можна зробити багато що. Зокрема, придбати певну річ. Онлайн-покупки – це зручно та легко. Щоправда, не завжди безпечно. Всі ми знаємо, як тисячі людей потрапляють на гачок шахраїв. Але багатьом незрозуміло, як захистити себе. В нашій статті – як не боятись і платити в Інтернеті.

Споживчі права. Оплата в Інтернеті

Зважаючи на велику кількість шахраїв, які розгулюють в Інтернеті, ми боїмось, що станемо наступною жертвою. Проте не всі. Коли ж постає питання оплати онлайн і вказання своїх персональних даних багато кого це насторожує. Деякі вчені прирівнюють такий стан до фобії.

Які дані, коли розрахунок картою?

Вимога банків і платіжних систем – введення ім’я та прізвища власника картки, її номер, код перевірки щодо справжності картки (на зворотній стороні 3-значний код), строк дії. СVC або CVV2 – додатковий захист від шахраїв. Адже при викраденні картки з її 16-значним номером без 3-значного коду гроші зняти не вийде. Інша справа, коли працюють хакери. І то потрібно дуже гарно постаратись.

Споживчі права. Для чого потрібні дані?

Парадоксом є те, що відповідні відомості необхідні для захисту від шахрайських дій. Платіжні системи MasterCard і Visa є системами безпеки 3D Secure і SecureCode. Вони ж переконують банки, що оплачує сам господар картки. Запит – введення одноразового паролю, де банк висилає в смс на телефонний номер, що вказаний під час реєстрації рахунку.

Коли в інтернет-магазині немає 3D Secure

В такому разі згодиться звичайний набір даних, що розташований на персональній картці. Проте так злочинець зможе щось придбати без додаткового паролю. Нині ж магазинів, які не підтримують 3D Secure стає все менше. Бо жодній компанії невигідно, щоб відшкодовувати збитки, які завдав шахрай. Але ризики, що з картки знімуть гроші все ще існують. Тому варто поцікавитись, чи підтримують інтернет-магазини відповідну систему:

 

Зменшення ризиків

Не варто зберігати в одному місці мобільний/гаджет із гаманцем. Так само, як і платіжну картку, набір одноразових паролів. Найбільш надійний спосіб, якщо людина часто подорожує – попросити в банку гаджет, аби генерував паролі.

Коли ж особа не хоче чи боїться показувати в Інтернеті персональні дані, можна завести спецвіртуальну карту, щоб робити покупки. Таку карту випускає Visa й MasterCard. Її не прив’язують до основного рахунку. Перед кожним придбанням потрібне переведення необхідної суми. Хоч віртуальна картка є дешевою, щоб користуватись, проте для звичайних магазинів не підходить.

Загалом, існують різноманітні електронні платіжні системи (до прикладу, PayPal). Вони ж спрощують процедуру покупки в мережі Інтернет. При цьому, покупець не повинен щоразу вводити свої дані, бо система вже їх знає. Потрібно лише логін/пароль і в деяких випадках введення одноразового паролю 3D Secure.

Коли ж все-таки хтось примудрився скористатись рахунком і здійснити покупку, то необхідно не гаячи часу звернутись до відділення банку. Адже саме він відповідальний, але до тих пір, поки не з’ясує інакше (коли Ви власноруч себе підставили, наприклад, розповівши пароль). Якщо придбали річ, де немає підтримки 3DSecure/SecureCode, то банк може вимагати цих грошей у магазина. У випадку, коли постраждалий звернеться пізніше за день після списання, банка має право не відшкодовувати збитки.

Якщо Вам необхідна юридична допомога, інформацію про консультування Ви можете отримати на сайті.

Споживчі права: як безпечно платити в Інтернеті?