Будь-яка фізична особа має право залишати свою останню волю. Для цього складається спеціальний документ, де можна скласти вказівки щодо свого майна чи інші розпорядження. Таким документом є заповіт. А особа, що його складає – заповідач.
Заповідач – особа, що розпоряджається своїм майном, вказує на виконання майнових прав та обов’язків щодо цього майна у випадку своєї смерті. Скласти відповідний документ, що засвідчуватиме таку волю вона може тільки у випадку своєї повної цивільної дієздатності.
Заповіт складається заповідачем особисто.
Особами, що їм передадуть майно заповідача по його смерті, є спадкоємці. Ними можуть стати і родичі, і особи без сімейних зв’язків. Також спадкоємців може бути декілька. Важливо сказати, що заповідач має право позбавити спадщини будь-кого зі спадкоємців, що визначаються законом. Але якщо такі люди мають право на свою частку від цього майна, то заповідач не може у цьому відмовити.
Такий документ складається на все майно або його частину. Варто зазначити, що ті обов’язки та права, що вказані та охоплені таким заповітом, можуть належати заповідачу у момент складення документу, а також ті, що належатимуть йому у майбутньому.
Якщо є частина спадщини, що не вказується в заповіті, то вона спадкується за законом, а не на підставі цього документу.
Заповіт має бути складеним письмово. У ньому зазначається місце і час складання, а скріплений він підписом заповідача.
Складений заповіт має бути завіреним нотаріусом. А всі заповіти реєструються у Спадковому реєстрі.
Крім майна, розпорядження такого заповіту можуть мати і немайновий характер. До них належать, наприклад, визначення місця поховання чи дії щодо цінних паперів.
Є окремі випадки, передбачені законом. Наприклад, подружня пара може розпоряджатися майном, набутим у шлюбі. Для цього складається спільний заповіт. У разі смерті одного з подружжя та частка майна, що належала йому, переходить у власність до того, хто пережив свого партнера. Коли помруть обоє, то право на спадкування перейде до осіб, вказаних у спільному заповіті.
Крім такого спільного документу, заповіт може бути і секретним. Він посвідчується нотаріусом, як і звичайний, але нотаріус не має права ознайомлюватись з його змістом. Тому документ надається у заклеєному конверті. І видається спадкоємцям, бо тільки вони мають право дізнатися про волю заповідача.
Заповідач має право вносити потрібні йому зміни чи повністю скасувати документ, де вказуються його розпорядження. А також створити зовсім новий заповіт. Він автоматично заперечує попередній, так, кожен наступний заповіт скасовує дію попереднього, що робить його недійсним, а розпорядження не підлягають виконанню.
Для того, щоб заповіт був здійсненим, потрібно визначити його виконавця. Часто його визначає сам заповідач, але він може призначатися і нотаріусом чи спадкоємцями. Обов’язком такої особи є виконання волі заповідача. Тому його повноваження закінчуються тоді, коли така воля повністю здійснена.