Передача прав за ліцензією передбачає також вирішення питання про надання субліцензії. Термін субліцензія тісно пов’язаний з основною ліцензією, проте виступає окремим договором. Є деякі особливості цього зв’язку. Наприклад те, що повноваження за субліцензією ні в якому випадку не можуть перевищувати ті права, що передбачені основною ліцензією. До того ж чинність їхня пов’язана.
Якщо основна ліцензія перестає діяти, втрачає свою чинність, то і субліцензія автоматично стає недійсною.
Якщо торкнутися питання обов’язків ліцензіата та субліцензіата, то вони мали б визначатися приблизно однаковим обсягом. Проте часто стається так, що субліцензіат має більше обов’язків у порівнянні із ліцензіатом. До таких обов’язків належать, до прикладу, гарантування обсягу продажу продукції, що ліцензується.
Важливо зауважити, що вид ліцензії прямо впливає і на надання чи не надання субліцензії, а тому часто навіть не вказується у ліцензійному договорі, адже правники вважають, що це і так зрозуміло. До прикладу, виключна ліцензія, що надає права ліцензіату, передбачає і необмежене право надавати ліцензію. І тільки договір може заперечити це – якщо обидві сторони приймуть таку умову. Таким чином, субліцензію можна оформити, як новий договір, або ж як частину договору про основну ліцензію.
Також треба згадати про те, що передавати права виключної ліцензії можна не тільки через субліцензію,а й шляхом цесії. Це означає, що ліцензіат замінюється іншою особою, а правовідносини між ліцензіатом та ліцензіаром перериваються і виникають нові. А субліцензія не розриває жодних зв’язків, вона просто створює нові, не заперечуючи старі. Так утворюються правовідносини між ліцензіатом та субліцензіатом. Правова природа субліцензії нагадує договір суборенди.
Якщо мова йде про виключну ліцензію, то явище цесії зустрічається досить рідко, найчастіше з такою ліцензією пов’язаний термін субліцензії.
Цесія ж вимагає окремого формулювання, що буде відрізнятися від того, яким пояснюють субліцензію. Це відбувається ще й для того, щоб уникнути плутання термінів, а разом із ними плутання і прав та обов’язків ліцензіата. Адже не можна допустити такої ситуації, коли ліцензіат створює окремі договори з третіми особами, а ліцензіар не має можливості вплинути на цей процес.
Варто також сказати про те, що виникає багато суперечок у площині питання виключної ліцензії та субліцензії. До прикладу, важливою проблемою є те, чи вимоги ліцензіара до ліцензіата зберігаються і чи можна їх змінити, на що це впливає. Треба зауважити, що субліцензіат досить важлива особа і для самого ліцензіара. Адже навіть той факт, що між ними нема договору і вони не пов’язані певними правовідносинами, дії субліцензіата можуть суттєво впливати і на діяльність ліцензіара.
Тому договір може містити і згадку про такі зв’язки, наприклад, можна говорити про те, що ліцензіар має право погоджувати особу субліцензіата для того, щоб попередити можливі проблеми, такі, як конкуренція між цими суб’єктами.