Стикаючись із поняттям податкового боргу, варто зауважити кілька особливостей його трактування, розрізнення понять, що його стосуються. А також вказати повноваження суду та його вимоги, причини відмови у прийнятті рішення. А також чи є якісь особливі обставини, під час яких може змінюватися сфера повноважень судових органів.
Оскільки у даній статті, ми говоритимемо саме про стягнення податкового боргу, треба розібратися із цим терміном.
Такі поняття, як сплата та стягнення податкового боргу, слід розрізняти. Адже між ними є суттєва відмінність: сплата характеризується добровільним внесенням коштів, а стягнення – примусовим.
Є кілька форматів стягнення такого податкового боргу: готівкою або ж з банківського рахунку платника, а також погашення суми боргу через конфіскацію майна у заставі.
Державна виконавча служба діє за рішенням суду і має право конфіскації майна особи-боржника.
Після 60 днів від того моменту, як платнику надіслали податкову вимогу, можна подавати позов про стягнення податкового боргу з фізичної особи. Податкове законодавство передбачає особливий порядок дій для стягнення з юридичної особи.
Таке стягнення можливе лише після рішення суду, проте є і спрощена процедура. Податковий орган протягом 24 годин повинен звернутися із письмовою заявою, де вказує рахунки платника. Суд виносить своє рішення терміном до 96 годин.
Щодо стягнення коштів із юридичних осіб, то воно має відбуватися особливим чином. Підставою стає подання податкового органу. Проте є випадки, коли суд не ухвалить такого рішення, причинами цього є:
- Суд встановив спір про право;
- Вимоги податкового органу такі, що не підлягають розгляду за скороченою процедурою;
У тому випадку, коли звернення прийняте і суд ухвалив відповідне рішення, вилучається перш за все готівка. Якщо її недостатньо, то знімають кошти з рахунків.
Механізмом виконання рішень передбачається те, що оформлюється інкасове доручення для примусового стягнення. У ньому вказуються реквізити судового рішення.
Якщо ж коштів так і не вистачило, то борг стягується і у формі майна платника податків. Таким чином, майно реалізується, а перед тим оцінюється його вартість.
Проблемою сучасного стану справ із стягненнями податкового боргу є те, що у випадку незгоди відповідача з позовом через незгоду із повідомленням, яке не було оскаржене, суд наділяється більшими повноваженнями і розширює сферу предмета доказування. А також суд виходить за межі позовних вимог. Проте таке право з’являється лише при таких обставинах, коли потрібен захист прав та свобод сторін. Суд також не потребує якихось дозволів та формальностей, щоб провадити таку діяльність.
А платник податків у свою чергу має право заперечувати не тільки розмір боргу чи склад майна, що перебуває у податковій заставі, а й сам факт наявності такого податкового боргу. До того ж можна оскаржувати саме проведення перевірки, що призвела до такого адміністративного арешту.