Нерідко в одній квартирі проживає декілька власників. А між ними інколи виникають конфлікти, де один із співвласників починає обмежувати право користування житлом. Існує пару способів для вирішення цього спору. Це – встановлення порядку користування спільним майном чи виділення в натурі своєї частки. Такі шляхи можна застосувати як у позасудовому порядку (договір), так і в судовому. Що має бути в договорі, поділ права власності – далі в статті.
Житлове право. Шляхи вирішення спору між власниками
Встановлення порядку користування житлом
Цей спосіб можна назвати добровільним, коли співвласники можуть між собою домовитися, уклавши договір. В документі має бути зазначений порядок володіння й користування спільним майном задля уникнення суперечок. Договір заключається в письмовому вигляді, за бажанням можна завірити нотаріусом.
Отже, у відповідному договорі має бути:
- інформація про співвласників, зазначені частки щодо права власності та правовстановлюючих документів;
- опис майна;
- порядок користування (зазначаються приміщення, якими можна користуватися, а які мають залишатися в спільному користуванні);
- витрати по утриманню спільного майна, інші умови.
У випадку встановлення вищезазначеного порядку, оплата за комуналку не ділиться. Лише встановлюються витрати з утримання спільного майна. Це означає, що всі власники повинні відшкодувати сплачені за комунальні платіжки кошти тому, на кого оформлений рахунок (співвласник, який оплачує комуналку).
Нерідко спір може дійти до суду. Для цього пишеться позовна заява щодо встановлення порядку користування житлом.
До того ж, кожен із співвласників має право надати у володіння й користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці.
Якщо немає можливості надати в користування приміщення, яке б відповідало розміру частки (менша кімната), то з’являється право вимагати від інших співвласників матеріальної компенсації.
Виділ у натурі частки зі спільного майна
Такий спосіб можливий лише у тому випадку, коли можна поділити житло на самостійні об’єкти нерухомості. Це означає, що кожному власнику може бути виділено відокремлену частину будинку (квартиру) з самостійним виходом. А також, коли є технічна можливість переобладнати будинок в ізольовані квартири, де розмір відповідає розміру часток співвласників. В такому випадку слід створити два окремих об’єкти нерухомості. А кожному об’єкту надається поштова адреса, оформлюються окремо рахунки для сплати комуналки.
У разі неможливості технічного поділу, проте з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, враховуючи конкретні обставини, може бути проведений із зміною часток. А також присудженням грошової компенсації співвласнику, в якого зменшилася частка. Якщо так і не дійшли згоди, то питання вирішується через суд.
Щодо поділу на самостійні об’єкти нерухомого майна, то вони повинні відповідати умовам згідно будівельних норм. Поділ (виділ) частки в натурі можна здійснити після надання суб’єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна (БТІ) висновку щодо техможливості поділу об’єкта нерухомості. Після цього право спільної власності на житло припиняється, тобто у кожного є лише право на свою частину.
Якщо суд розглядає справу, то керується чинним на сьогодні Житловим кодексом УРСР, ст. 47, в якому йдеться, що жиле приміщення надається громадянам, враховуючи норми жилплощі (не менше розміру, визначеним Кабміном і Федерацією профспілок України. При цьому норму жилої площі встановлюють у розмірі 13,65 кв. м. на одну особу.
Варто знати, що поділу не підлягають самостійно збудовані об’єкти нерухомості (реконструйовані, переплановані). Відповідне питання розглядається лише після того, як визнане законне право власності.
Отже, виділ у натурі частки зі спільного майна є досить складним процесом, який має безліч нюансів і потребує неабияких зусиль й часу. Тому краще порадитися з фахівцями, які розуміються в цьому напрямку.
Інформацію про консультування Ви можете отримати на сторінці Житлове право.