При укладенні договорів сторони нерідко використовують такий механізм, як засіб забезпечення виконання зобов’язання (забезпечення). Найчастіше ж застосовують ті види, що не завжди приносять бажаний результат контрагенту або ж просто не підходять до певного виду правових відносин (гл. 49 ЦКУ). Виходячи з цього, з’являється потреба використовувати інші види забезпечень, які є дієвими на практиці.

У нашій статті – нестандартні способи забезпечення зобов’язання: договір факторингу, доручення з відкладальними умовами та договір уступки майнових прав на нерухомість, договори репо, резервний акредитив.

Складання договорів. Договір факторингу

Факторинг (стаття 1077 Цивільного кодексу). Договір факторингу – зобов’язальне правовідношення, що виникає між фактором та клієнтом (продавцем/постачальником товарів або послуг). Відповідно до нього, фактор купує у клієнта право вимоги останнього по відношенню до його контрагентів (боржників) по сплаті заборгованості за поставлені (передані) товари. Або ж це можуть бути надані послуги за договорами (фінансування діяльності клієнта). В основному, такий договір – основний і самостійний. А договір забезпечення – додатковий до основного договору і без нього є недійсним.

Забезпечувальна функція факторингу можлива, якщо, наприклад, клієнт відступає фактору свого права вимоги до боржника задля того, аби забезпечити виконання зобов’язання (абз. 2 ч. 1 ст. 1077 ЦК).

Коли ж сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, що забезпечена відступленням права вимоги, то у такому разі клієнт повинен сплатити факторові залишок боргу. Тоді право вимоги переходять фактору для цілей забезпечення виконання зобов’язань клієнта перед фактором. Іншими словами, це – забезпечувальне відступлення. Такий вид діє наступним чином:

  • існує заборгованість за договором позики № 1 у боржника перед клієнтом (у сумі 1000 гривень);
  • існує заборгованість за договором позики № 2 у клієнта перед фактором (у сумі 1500 гривень);
  • на забезпечення виконання свого зобов’язання за договором позики № 2 клієнт укладає з фактором договір факторингу про відступлення права вимоги до боржника по договору позики № 1. Договір факторингу є додатковим до основного договору позики № 2. У ньому слід зазначити умову щодо втрати сили договору факторингу, якщо виконання зобов’язання клієнтом перед фактором за основним договором;
  • якщо клієнт не виконує обов’язки за договором позики № 2, то у фактора з’являється право вимагати в боржника 1000 гривень, а також на суму 500 гривень. 

Коли ж сума, одержана фактором від боржника, виявилася більшою від суми боргу клієнта перед фактором, то фактор зобов’язується повернути надмірно стягнуті кошти з боржника клієнту.

Договір доручення з відкладальними умовами, договір уступки майнових прав на нерухомість

Укладається договір між забудовником і управителем залученими коштами ФФБ (ФОН), який врегульовує відносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об’єктів будівництва, використовуючи отримані в управлінні управителем коштів та здійснюючи подальшу передачу забудовником об’єктів інвестування установникам управління майном. Згідно такого договору, забудовник зобов’язаний збудувати один або декілька об’єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію на законному рівні та передати об’єкти інвестування установникам цього фонду, діючи відповідно до строків і умов. А управитель повинен профінансувати будівництво цих об’єктів.

Виконання зобов’язань забезпечується встановленням іпотеки. Однак існують і інші забезпечення договорів, що підлягають укладенню разом із основним договором між забудовником та управителем. Виходячи з цього, за кожним об’єктом будівництва укладаються такі забезпечувальні договори, як договір уступки майнових прав на нерухомість та договір доручення з відкладальними умовами. Останні ж забезпечують виконання зобов’язання забудовником. Адже саме з його сторони є ризики.

Згідно договору доручення з відкладальними умовами управителю, якщо є порушення з боку забудовника, то доручається виконувати функції забудовника, навіть шляхом передоручення цих функцій іншим особам. У забудовника, поки діє договір, є право на надання безвідкличної довіреності для управителя на право делегування третім особам функцій забудовника, якщо договірні умови порушені.

Відповідно до договору уступки майнових прав, забудовник уступає майнові права на нерухомість управителю у випадку невиконаних зобов’язань або ж коли є реальний ризик у подальшому.

Отже, у забудовника з’являється велика мотивація щодо виконання своїх зобов’язань так, як треба. В інакшому випадку можна втратити статус забудовника в правових відносинах, так само, як і попрощатися з об’єктами нерухомості назавжди.

Умовна передача права власності (договір репо)

Договір репо – операція купівлі чи продажу цінних паперів, маючи зобов’язання зворотного їх продажу (купівлі) через визначений строк за наперед визначеною ціною. До того ж, ця операція здійснюється на основі єдиного договору репо. Це означає, що він не є додатковим до основного, проте має забезпечувальні умови. Це – повернення куплених раніше цінних паперів. Слід зазначити, що операції згідно такому договору не діють на збільшення чи зменшення фінансового результату підприємства за торгівлю цінними паперами. В інакшому випадку це призвело б до численних маніпуляцій.

Договір репо – це вид забезпечення виконання зобов’язань. Адже його можна розглядати як короткострокову позичку (кредит) під заставу цінних паперів. Це пов’язано з тим, що ціна продажу та викупу узгоджуються так, що ціна продажу фактично виступає кредитною сумою, яку надають покупцеві. А ціна викупу дорівнює сумі кредиту та відсоткам за користування чужими грошима. Виходячи з цього, за договорами репо є можливість одночасно і надати кредит, і отримати забезпечення у його погашенні. Тому такі договори часто використовують банки.

Резервний акредитив

Акредитив – це спосіб безготівкового розрахунку, де банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), зобов’язаний за дорученням платника провести платіж для отримувача грошей або ж залучає для цього інший банк.

Характер забезпечення у цьому випадку означає, що фактично покупець оплату не здійснює, адже гроші вже не знаходяться на його рахунку. Проте вони не зараховані на рахунок продавця до того моменту, як він виконає обов’язок. Продавцеві як гарантія щодо своєчасної оплати за поставлені товари, надані послуги. А  покупцеві – сплачені кошти не зникнуть, а надійдуть у розпорядження контрагента лише після повного виконання зобов’язання.

Загалом, резервний акредитив виступає як договір і видом безготівкового розрахунку одночасно. Тому він є додатковим до основного договору (до прикладу, договір щодо надання послуг). У ньому ж розрахунок здійснюється за акредитивом, зазначений у розділі про оплату послуг, а не як окреме застереження чи пункт договору.

Суттєва відмінність цього виду – це забезпечення того, що виникнення прав та обов’язків сторін пов’язане не з порушення зобов’язання, а навпаки – з успішним виконання зобов’язання.

Якщо Вам необхідна юридична допомога, інформацію про консультування Ви можете отримати на сторінці Складання договорів.

Складання договорів: нестандартні способи забезпечення зобов’язання