На сьогодні існує багато незареєстрованих у шлюбі пар. При чому часто за спільною згодою. Що ж, це рішення сімейне і лише чоловік і жінка мають на нього право. Такі відносини називають “фактичні шлюбні відносини”. Не слід плутати це явище з поняттям “цивільного шлюбу”. Адже він вважається офіційно зареєстрованим. Загалом, таку помилкове уявлення можна прирівняти до невірного перекладу з російської мови.

Згідно ст. 27 Сімейного кодексу України проживання чоловіка і жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Проте, якщо поглянути на статтю 74 цього ж Кодексу, то майно придбане за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Такі норми спрямовані на захист прав осіб у відповідних відносинах. Насамперед, це стосується жінок, бо, як правило, отримують меншу зарплатню, виховують дітей тощо. Які права має таке подружжя та настільки принципово стоїть питання щодо доведення факту сумісного проживання – далі в статті.

Сімейне право. Права подружжя у фактичних шлюбних відносинах

Таке подружжя має право на отримання аліментів один від одного. Відповідно до ст. 91 СК, якщо жінка і чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім’єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання. Проте саме суд оцінює кожен конкретний випадок та визначає час спільного проживання.

Встановлення в судовому порядку факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу може виявитися необхідним коли:

  • в особи виникає право на утримання (ст. 91 СК);
  • приймається рішення суду про усиновлення (ч. 4, 5 ст. 211 СК) задля отримання права на спадкування за законом, якщо закликається до спадкоємства четверта черга спадкоємців (ст. 1264 ЦК);
  • для поширення на майно, придбане фактичним подружжям за час спільного проживання, режиму права спільної сумісної власності.

Процесуальні особливості встановлення факту спільного проживання

Розгляд справ здійснюється в порядку окремого провадження та відноситься
до встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем його проживання. У заяві має бути:

  • описаний факт на встановлення, вказати мету, причину;
  • причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
  • докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

У свою чергу, судове рішення має містити відомості про факт, мету його встановлення, докази. У таких  зазначається:

  • особи, між якими встановлені відповідні відносини;
  • тривалість існування цих відносин;
    ведення спільного господарства;
  • імена і дати народження дітей (у разі їх наявності);
  • факт знаходження заявника на утриманні померлого або особи, яка визнана безвісно відсутньою.

Таким чином, необхідно довести, що чоловік і жінка проживають однією сім’єю. Необхідно довести і наявність спільного побуту, прояви подружніх відносин перед третіми особами, в особистих листуванні та інших документах. А також в залежності від обставин взаємної матеріальної підтримки, проживання з ними дітей тощо.

На практиці ж частіше розглядають таке питання, як спільно нажите майно, коли справа стосується поділу майна. А для цього також потрібні факти.

Складнощі виникають при відсутності визначення тривалості спільного проживання подружжя. Потрібно з’ясувати початок таких відносин. Для цього залучають свідків, беруть до уваги спільні фотографії, діти. Це в принципі не складно зробити, якщо фактичні відносини тривали протягом багатьох років.

Інформацію про консультування Ви можете отримати на сторінці Сімейне право.

Сімейне право: доведення факту сумісного проживання