Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя є всі речі, крім індивідуальних, набутих за час шлюбу. Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, набуте під час шлюбних відносин майно, належить подружжю на праві спільної сумісної власності, навіть тоді, коли чоловік/дружина не мали самостійного заробітку з поважних причин (навчання, декрет, хвороба тощо). Щоправда, такий правовий режим діє до тих пір, поки в судовому порядку один із подружжя не доведе інше. Що є спільною, а що особистою приватною власністю, винятки із правила – далі в статті.
Розподіл майна. Право спільної сумісної власності подружжя
Згідно ч. 1 ст. 69 СКУ дружина та чоловік мають право на поділ майна, яке належить на праві спільної сумісної власності та не залежить від розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу частки майна подружжя є рівними, якщо не визначена інша домовленість або шлюбний договір.
Під час вирішення спору суд може відійти від засад щодо рівності часток, якщо є обставини, які змінюють суть історії. До прикладу, чоловік чи дружина не дбали про те, аби матеріально забезпечити родину, приховували, знищили чи пошкодили спільно набуте майно, витрачали, завдаючи шкоду сімейним інтересам.
До того ж, за судовим рішенням, частку майна подружжя можуть збільшити, якщо проживають малолітні, непрацездатні повнолітні діти та розмір аліментів недостатній для того, аби забезпечити фізичний і духовний розвитки, лікування тощо.
Особиста приватна власність дружини/чоловіка
Особистою власністю одного з подружжя є:
- набуте до шлюбу майно;
- за час шлюбних відносин (має бути договір дарування/спадкування);
- набуте майно за особисті кошти;
- набуте за час шлюбу житло внаслідок приватизації відповідно до ЗУ “Про приватизацію держжитлового фонду”;
- набута земельна ділянка, внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у особистому користуванні;
- речі індивідуального користування: коштовності, премії, нагороди за особисті заслуги;
- кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, відшкодування моральної шкоди;
- страхові суми (особисте страхування).
Проте суд може визнати право на отримання частки премії, нагороди, якщо встановлять, що той із подружжя посприяв отриманню (домашнє господарство, виховання дітей), а також вклав особисті кошти. Виходячи з цього, частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. Разом з тим, розділяючи спільне майно, беруться до уваги заборгованості.
Виняток із правила. Судова практика
У Верховному суді України в справі № 6-843цс17 від 24 травня 2017 року дійшли висновку, що набуте за договором довічного утримання майно є спільною сумісною власністю подружжя, якщо набувач не доведе, що відповідне майно набувалось не в інтересах сім’ї, хоча і за спільні сімейні кошти.
Суд враховує ст. 60 Сімейного кодексу та вказує, що в сімейному праві діє презумпція права спільної сумісної власності майна подружжя, яке не потребує доказування й встановлення інших обставин.
Така презумпція діє і для набутого майна на підставі договору довічного утримання. Його можна поділити згідно порядку, зазначеному в статті 70 Сімейного кодексу. При цьому, чоловікові чи дружині необхідно доводити в суді, що справжня мета укладання договору (у цьому випадку довічне утримання) – не сімейні інтереси, а особисті.
Ще один приклад щодо поділу майна. Фізична особа-підприємець розлучився, за час шлюбу набув майно. Проте його використовував у цілях своєї діяльності. У цьому випадку він повинен довести в суді, що майно не було придбане за спільні гроші, а за його особисті.
Завдання суддів встановити за які кошти набувалося майно – особисті чи спільні. Якщо наприклад один із подружжя уклав кредитний договір в інтересах сім’ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, тому один із подружжя, який виконав відповідне зобов’язання, має право пред’явити до іншого вимогу щодо відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів. Майно ж набуте за час шлюбу за кредитні кошти, а кредит не погашений на час вирішення спору, все одно ділиться між чоловіком і дружиною.
Отже, випадки щодо розподілу майна є багатогранними та індивідуальними. Для того, аби довести свою правоту у разі вкладення особистих коштів у набуте за час шлюбу майно, необхідна достатня кількість доказів.
Якщо Вам необхідна юридична допомога, інформацію про консультування Ви можете отримати на сторінці Розподіл майна.