На сьогодні все більше випадків, коли на майно накладається арешт. При чому про це власники дізнаються згодом. Ситуація виглядає наступним чином: особа вирішила придбати авто. Укладаючи договір купівлі-продажу в сервісному центрі все було добре, автомобіль зняли з реєстрації, перреєстрували на нового власника, жодних проблем. Пройшов час, новий власник вирішив продати машину. Вже знайшов покупця, разом із ним приїздит до сервісного центру… А там кажуть, що на цей автомобіль накладено арешт. Зазвичай, таке буває, коли в попереднього власника непогашений борг у банку, існує судове рішення, відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника. Таким чином, особі відмовили у знятті реєстрації, тобто порушили право розпоряджатись своїм майном. Що робити в такій ситуації – далі в статті.
Права власників авто. Як діяти, коли накладено арешт?
Згідно частини першої статті 59 Закону України “Про виконавче провадження”, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, має право на звернення до суду про визнання права власності на це майно, а також про зняття з нього арешту.
Суди майже завжди стають на сторону нового власника. Це у тому випадку, коли авто було придбано саме на законній основі, тобто на руках є всі необхідн документи. За такої умови суд встановлює, що позивач дійсно є власником і має право вимагати усунення будь-яких перешкод для того, щоб розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Отже, позовну вимогу задовольнять, якщо між сторонами укладався договір купівлі-продажу, який видає сервісний центр МВС або ж іншим законним способом. При цьому суд обов’язково перевірить, яким чином відчужувалось дане авто на нового власника, відповідно до Порядку здійснення реєстрації та перереєстрації, зняття з обліку автомобілів, затвердженого Постановою КМУ від 07 вересня 1998 року №1388.
В інакшому випадку суд відхилить позовну вимогу.
Зняття обтяження у вигляді затави
Таку позовну заяву розглядають у порядку цивільного судочинства, оскільки тут не оскаржуються дії чибездіяльність держиконавця, а вирішується питання саме про визнання права власності на даний автомобіль або інше майно.
Позивач у цьому випадку – новий власник. Відповідач – попередній. До справи залучають третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – орган держвиконавчої служби, котрий виконує рішення суду.
При знятті арешту з майна виникає спір з попереднім власником та органами державної виконавчої служби, а у випадку ж скасування застави – виникає спір з Банком. У такій ситуації потрібно готуватись до того, що рішення, прийняте на користь нового хазяїна буде оскаржуватись до найвищих судових інстанцій. Тут судова практика на 100 % захищає інтереси банку. Позиція судів в таких справах однозначна – перехід права власності на заставне майно до іншої особи не є підставою для скасування застави. А також зазначають, що порушено саме інтереси банку. Оскільки боржник був зобов’язаним повідомити банк про продаж заставного майна. В свою чергу в особи, яка виявила бажання придбати транспорт є можливість перевірити Держреєстр обтяжень рухомого майна і дізнатись про те, що авто знаходиться під заставою. Якщо ж новий власник цього не зробив – його не можна вважати добросовісним набувачем.
Багато випадків, коли договір застави укладається, наприклад, у 2009 році, а реєстрація обтяження відбувається через років 7-8. А транспорт на той час вже відчужено боржником третій особі. В такому випадку – третя особа є добросовісним набувачем. У зв’язку з тим, що не знала про заставу, бо її не зареєстрували належним чином у Реєстрі обтяжень.
Загалом, законодавство передбачає декілька варіантів вирішення спору. Проте кожна ситуація є індивідуальною. Аби позов був задоволеним і питання вирішилось на користь нового власника, краще звернутись за юридичною допомогою.
Інформацію про консультування Ви можете отримати на сайті.