На сьогодні в Україні суттєва проблема з працевлаштуванням. Дуже часто ми стикаємось із тим, що не можемо знайти нормальну роботу з гідною оплатою та умовами. Роботодавці, обираючи майбутнього працівника, прискіпливо вдивляться, що він із себе представляє. Так, це логічно. Проте відповідь на старання сподобатись не завжди адекватна. Для роботодавців, зазвичай, головне, щоб був досвід. Однак забувають, що його може й не бути в того самого студента, що тільки закінчив виш. Тобто виходить, що потрібен напрацьований досвід і в той же час молодий співробітник. Питання вічні та насправді індивідуальні. В нашій статті ми ж обговоримо права стажистів, опишемо, в чому відмінність між стажуванням і випробувальним терміном.
Права майбутніх працівників. Різниця між стажуванням і випробувальним терміном
Знайшли оголошення, Вас запросили на співбесіду. Далі пропонують пройти стажування чи випробувальний термін. У чому відмінність – далі.
Стажування – це навчання, де кожен роботодавець має право виставити свої умови його проходження.
Інша справа, коли Вас взяли на випробувальний термін, де Ви вже показуєте свої вміння.
У випадку випробувального терміну Ви можете вимагати укладення трудового договору, де мають бути зафіксовані відповідні умови праці. Коли є трудовий договір, рахуйте, що маєте козир. Адже без нього довести що-небудь дещо проблематично.
Роботодавець зобов’язаний оформити з співробітником договір не пізніше 3 робочих днів з дня фактичного допущення до роботи.
Стосовно термінів проходження випробування, то за законом він не може перевищувати 3 місяці. Щодо керівних посад – 6.
При цьому є й ті, для яких випробувальний термін встановлювати не мають права. Це:
- особи, яким немає 18-ти;
- молодь, що закінчила професійні навчально-виховні заклади;
- молоді спеціалісти після закінчення ВНЗ;
- звільнені у запас з військової служби;
- особи з інвалідністю;
- вагітні жінки.
Варто запам’ятати, якщо роботодавець годує обіцянками – спочатку менша зарплата за випробувальний термін, а потім більша – такі дії незаконні.
В такому разі слід домовитись про все відразу. А також назбирати доказів (напр., оголошення про вакансії, де вказаний розмір зп).
Роботодавець має право звільнити особу, коли порахує за потрібне. Проте про своє рішення повинен попередити – письмово та не пізніше, ніж за 3 дні до закінчення випробування. До того ж, має вказати причину звільнення.
При цьому, вихідну допомогу працівникові не виплачують.
При складнощах не слід боятись писати службові. Поряд з тим, вони можуть стати в нагоді, наприклад, якщо справа дійде до суду.
Робочий час та оплата
Тривалість не може перевищувати 40 годин на тиждень. Тобто 8 годин 5 разів на тиждень. А тим, хто працює на шкідливих роботах – 36 годин на тиждень.
Не слід забувати, що за законом працівник, який вийшов на роботу у вихідний день, має право на подвійну оплату чи додатковий вихідний.
Робота у нічний час (з 22.00 до 6.00) оплачується не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
Відпустки
У перший рік у працівників є право взяти відпустку через 6 місяців безперервної роботи на підприємстві. Тривалість основної відпустки – не менше 24 календарних днів. Також є право на додаткову відпустку (навчання, підготовка та участь у змаганнях, у зв’язку з вагітністю і пологами, догляд за дитиною-інвалідом).
У разі звільнення Вам повинні надати невикористану відпустку, де дата звільнення вважатиметься останнім днем відпустки.
Звільнення
В Україні звільнення відбувається з способами: за власним бажанням, з ініціативи роботодавця та за угодою сторін. Коли це за ініціативи працівника, то він повинен попередити роботодавця письмово за два тижні.
У день звільнення, крім зарплати, працівникові мають видати трудову книжку із відповідними записами.
Інформацію про консультування Ви можете отримати на сайті.