Посмертне донорство: закон про трансплантацію органів

Відповідно до законопроекту № 2386а-1, у кожної людини є право на згоду чи незгоду щодо посмертного донорства. У разі позитивної відповіді пишеться заява, ставиться позначка у паспорті чи водійському посвідченні та вносяться дані до Єдиної держінформаційної системи трансплантації. Запасним варіантом є довірена особа, що матиме обов’язок після смерті оприлюднити згоду чи заборону трансплантувати анатомічні матеріали. Коли ж за життя особа не висловилась із цього приводу, питатимуть рідних. Органи не використовуватимуть, якщо при житті людина була проти чи заборонили родичі. Так само, як і коли немає в кого запитати. Посмертне донорство не поширюється на ветеранів-атовців, ООС, дітей-сиріт, осіб, визнаних недієздатними. Хто дізнається про посмертне донорство, які існують заборони та покарання – далі в статті.

Посмертне донорство. Хто дізнається про згоду?

До 1 жовтня 2018-го хочуть створити Єдину державну інформаційну систему трансплантації. Разом із нею орган, що відповідатиме.

В інформаційній системі буде декілька реєстрів:

  • воля на посмертне донорство;
  • довірена особа, що оприлюднить волю людини після смерті;
  • анатомічні матеріали, які призначені для трансплантації чи виготовлення біоімплантатів;
  • живі донори;
  • живі донори гемопоетичних стовбурових клітин;
  • реципієнти;
  • особи, в яких трансплантований анатомічний матеріал;
  • уповноважені на трансплантацію медзаклади;
  • трансплант-координатори.

Доступ до цих реєстрів буде обмеженим. А конфіденційність буде доступною для трансплант-координатора, посадовця, що відповідатиме за трансплантацію органу виконавчої влади, для судмедекспертів.

Крім того, у системі буде видно, хто цікавився конфіденційними даними особи, тобто передбачена історія переглядів.

 

Як визначатимуть пару донор-реципієнт?

Визначатиме Єдина система трансплантації. Шукатимуть при кожному внесенні нових відомостей про живого донора, реципієнта чи анатоматеріалів. До того ж, враховуватимуть такі показники, як імунологічна сумісність, екстренність у потрібній трансплантації, відстань і т.д. Першочергово надаватимуть неповнолітнім реципієнтам і живим донорам.

Якщо в Україні не знайдуть реципієнтів для анатомічних матеріалів, то запропонують іншим країнам, з якими укладені такі міжнародні договори.

При визначеній парі системою померлого донора-реципієнта, трансплант-координатор проінформує лікувального лікаря. А вже консиліум лікарів вирішить, чи можлива трансплантація. У разі негативної відповіді, в реципієнта є право на оскарження такого рішення. Коли ж відповідь “так” – реципієнт може, як відмовитись, так і погодитись. Таким чином, всі дані зафіксують.

Що заборонено та яке покарання?

Заборонено, щоб людині пересаджували тваринні органи. Але можна медичні вироби, які виготовляли з анатоматеріалів тварин і використовують для імплантації.

Заборонено торгувати людськими анатоматеріалами. За це можуть ув’язнити до 5 років. Порушенням вважається і реклама органів.

Держава віддячить тому, хто погодився стати донором за життя.

Згідно законопроекту – посилена відповідальність. Це стосується примусу будь-якого характеру, обманних дій задля трансплантування і тягне за собою відповідальність – до 5 років позбавлення волі. Коли ж при порушеннях потерпілий був ще й у безпорадному стані, то передбачено 5-7 років.

Якщо була попередня змова групи осіб – 5-8 років позбавлення волі.

Інформацію про консультування Ви можете отримати на сайті Ваш юрист.

Посмертне донорство: закон про трансплантацію органів