Право на житло (житлове право) – це сукупність правових норм, що спрямовані на житлові правовідносини між громадянами, осіб із державними та громадськими організаціями.
Коли роботодавець пропонує приїжджому працівникові жити в гуртожитку, то це не означає, що останній не втратить місце після того, як припинить трудові відносини. Тут може виникнути спір із роботодавцем. У цьому випадку інформацію про консультування можна знайти на сторінці Трудове право.
Житлове право, яке поширюється й на проживання в гуртожитку, регулює Житловий кодекс. За статтею 127, жити в гуртожитках можуть робітники, службовці, студенти, учні, інші громадяни в період роботи чи навчання. Спори щодо виселення, як не втратити право на житло – далі в статті.
Право на житло. Особливості виселення з гуртожитків
В судах мають з’ясувати, чи будівля є гуртожитком, а саме:
- чи є реєстрація саме як гуртожитку;
- чи з самого початку був гуртожитком або ж переобладнали з часом під нього;
- чи проводились санітарно-епідеміологічні експертизи (дозвіл на заселення);
- чи видавали ордер на те, щоб особа зайняла житлову площу в гуртожитку;
- чи є в будівлі необхідні для проживання меблі, спеціальні устаткування, інвентар, культурно-побутові предмети для занять і відпочинку;
- чи є штатні працівники для обслуговування гуртожитку;
- яка система оплати.
За нормами Житлового кодексу, співробітників підприємств, установ, організацій, які заселились у гуртожитку через роботу виселити можуть, якщо звільнились за власним бажанням і не вказали на те поважні причини. А також за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. Якщо робота припинилась з інших підстав (стаття 125), то виселити людину можна лише, надавши інше місце проживання.
Щодо сімейних відносин
Якщо власник квартири припинив свої відносини, то це не підстава виселяти членів сім’ї. Так само, як і вони мають право користуватись житлом. Коли ж існують обставини, щоб виселити, то власникові доведеться звертатись до суду.
Стосовно доведення факту непроживання, то необхідні докази. Зокрема пояснення чи показання свідків, акти щодо непроживання, документи про оплату комунальних послуг (платіжки). А також доведення факту, що член сім’ї проживає в іншому місці (реєстрація, постійна робота, навчання, підприємницька діяльність далеко за межами).
Суди задовольняють заяви із позовами, якщо є докази про неможливість реалізувати право власності на житло. Враховують не лише родинні відносини між позивачем і відповідачем, наявне право власності, а й факт спільної сумісної власності подружжя чи інших власників. Якщо ж немає достатньо доказів, суд відмовить.
Якщо Вам необхідна юридична допомога, інформацію про консультування Ви можете отримати на сторінці Виселення і припинення реєстрації за місцем проживання.