Відповідно до законопроекту № 2386а-1, у кожної людини є право на згоду чи незгоду щодо посмертного донорства. У разі позитивної відповіді пишеться заява, ставиться позначка у паспорті чи водійському посвідченні та вносяться дані до Єдиної держінформаційної системи трансплантації. Запасним варіантом є довірена особа, що матиме обов’язок після смерті оприлюднити згоду чи заборону трансплантувати анатомічні матеріали. Коли ж за життя особа не висловилась із цього приводу, питатимуть рідних. Органи не використовуватимуть, якщо при житті людина була проти чи заборонили родичі. Так само, як і коли немає в кого запитати. Посмертне донорство не поширюється на ветеранів-атовців, ООС, дітей-сиріт, осіб, визнаних недієздатними. Хто дізнається про посмертне донорство, які існують заборони та покарання – далі в статті.
Посмертне донорство. Хто дізнається про згоду?
До 1 жовтня 2018-го хочуть створити Єдину державну інформаційну систему трансплантації. Разом із нею орган, що відповідатиме.
В інформаційній системі буде декілька реєстрів:
- воля на посмертне донорство;
- довірена особа, що оприлюднить волю людини після смерті;
- анатомічні матеріали, які призначені для трансплантації чи виготовлення біоімплантатів;
- живі донори;
- живі донори гемопоетичних стовбурових клітин;
- реципієнти;
- особи, в яких трансплантований анатомічний матеріал;
- уповноважені на трансплантацію медзаклади;
- трансплант-координатори.
Доступ до цих реєстрів буде обмеженим. А конфіденційність буде доступною для трансплант-координатора, посадовця, що відповідатиме за трансплантацію органу виконавчої влади, для судмедекспертів.
Крім того, у системі буде видно, хто цікавився конфіденційними даними особи, тобто передбачена історія переглядів.
Як визначатимуть пару донор-реципієнт?
Визначатиме Єдина система трансплантації. Шукатимуть при кожному внесенні нових відомостей про живого донора, реципієнта чи анатоматеріалів. До того ж, враховуватимуть такі показники, як імунологічна сумісність, екстренність у потрібній трансплантації, відстань і т.д. Першочергово надаватимуть неповнолітнім реципієнтам і живим донорам.
Якщо в Україні не знайдуть реципієнтів для анатомічних матеріалів, то запропонують іншим країнам, з якими укладені такі міжнародні договори.
При визначеній парі системою померлого донора-реципієнта, трансплант-координатор проінформує лікувального лікаря. А вже консиліум лікарів вирішить, чи можлива трансплантація. У разі негативної відповіді, в реципієнта є право на оскарження такого рішення. Коли ж відповідь “так” – реципієнт може, як відмовитись, так і погодитись. Таким чином, всі дані зафіксують.
Що заборонено та яке покарання?
Заборонено, щоб людині пересаджували тваринні органи. Але можна медичні вироби, які виготовляли з анатоматеріалів тварин і використовують для імплантації.
Заборонено торгувати людськими анатоматеріалами. За це можуть ув’язнити до 5 років. Порушенням вважається і реклама органів.
Держава віддячить тому, хто погодився стати донором за життя.
Згідно законопроекту – посилена відповідальність. Це стосується примусу будь-якого характеру, обманних дій задля трансплантування і тягне за собою відповідальність – до 5 років позбавлення волі. Коли ж при порушеннях потерпілий був ще й у безпорадному стані, то передбачено 5-7 років.
Якщо була попередня змова групи осіб – 5-8 років позбавлення волі.
Інформацію про консультування Ви можете отримати на сайті Ваш юрист.
