На сьогоднішній день залишається досить суперечливим питанням щодо порядку нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Виходячи з аналізу чинного законодавства України та практики вирішення судами України справ з подібним предметом спору, приходимо до висновку, що закон один, а підходи до його застосування досить різні. Спробуємо знайти правильне вирішення даної проблеми, яке відповідає чинному законодавству та принципам справедливості, розумності та законності.
Аналізуючи судову практику вирішення спорів, що виникають з аліментних правовідносин, можна зробити висновок, що відсоток виконання батьками зобов’язань щодо сплати аліментів досить не великий. Проте, чинним законодавством України передбачено відповідальність зазлісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів). Статтею 196 Сімейного кодексу України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Крім того, статтею 164 чинного Кримінального кодексу України встановлено штрафвід ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправні роботина строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.
У даному випадку відповідальність у вигляді неустойки (пені) є наслідком за неналежне виконання своїх зобов’язань згідно закону та на підставі рішення суду. В той же час неустойка є способом забезпечення належного виконання зобов’язання та способом захисту прав дитини.
Вважаю, що встановлення відповідальності за ухилення недобросовісними батьками від сплати аліментів є цілком виправданою, оскільки ступінь невиконання або неналежного виконання судових рішень про стягнення аліментів та свого прямого обов’язку утримувати власних дітей, не дуже оптимістичний.
Слід зазначити, що така відповідальність може бути застосована лише за наявності вини боржника, яку необхідно довести. При цьому вина боржника відсутня у випадку, коли заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Міра передбаченої відповідальності, а саме розмір неустойки (пені), яка, при правильному розрахунку значно перевищує розмір самої заборгованості по аліментам, має суттєве значення і прямо залежить від способу розрахунку неустойки.
Досить неоднозначною є практика судів України у вирішенні такого роду справ, яка передбачає три варіанти розрахунку пені за прострочення сплати аліментів.
Перша позиція. Виходячи з того, що згідно з положеннями Сімейного кодексу України аліменти призначаються та виплачуватися (стягуються) щомісячно, то за змістом статті 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості по аліментам за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Отже, неустойка рахується наступним чином: заборгованість по аліментам за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість.
На мою думку, такий спосіб розрахунку неустойки не є однозначно вірним, оскільки суперечить нормам законодавства і самій правовій природі неустойки. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Статтею196 Сімейного кодексу України не передбачається будь-яких обмежень в часі щодо нарахування пені, а навпаки вказує на невстановлений проміжок часу, а саме «за кожен день прострочення» до повної сплати боргу. Можна погодитися з тим, що за даним способом розрахунку неустойка є менш обтяжливою для боржника, оскільки сума неустойки виходить незначна, однак він не відповідає нормам закону.
Другий підхід схожий на перший, однак кількість днів прострочення сплати аліментів рахується не за один місяць, а за весь період прострочення. Отже, пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від добутку простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення.
На мій погляд, найбільш точним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства є останній варіант розрахунку. Суть його полягає у тому, що неустойка нараховується на заборгованість, яка щомісяця зростає. Тобто, обчислюємо наступним чином. Наприклад, якщо в січні заборгованість становила 300 грн., то пеню починаємо рахувати з наступного місяця, тобто в лютому неустойка становитиме: 300 грн. * 1% * 31 день = 93 грн., якщо в лютому заборгованість становить ще 300 грн., то у березні пеня уже становитиме: 600 грн. * 1% * 28 = 168 грн. і т. д.
Найважливіше те, що у відповідності зі статтею 214 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, однак, судова практика показує, що навіть суди найвищої інстанції, а саме Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховний суд України не мають єдиної однозначної позиції щодо способу нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Так, наприклад, Постановою Верховного суду України від 11 вересня 2013 року по справі № 6-81цс13 встановлено: «…у рішенні колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як суду касаційної інстанції від 10 червня 2009 року та ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого та 11 травня 2012 року, постановлених у справах з подібних правовідносин, на які як на приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 1 ст. 196 СК України посилається у своїй заяві ОСОБА_10, суди касаційних інстанцій вказували, що оскільки аліменти призначаються та виплачуються щомісяця, то неустойка (пеня) від суми несплачених аліментів нараховується не на загальну суму заборгованості, а базою для її нарахування є сума чергового несплаченого місячного платежу. При цьому її нарахування не обмежується тим місяцем, коли мали бути сплачені аліменти, а здійснюються за кожен день прострочення по кожному місячному платежу окремо до повного погашення заборгованості.
Усуваючи розбіжності у застосуванні зазначеної норми матеріального права Верховний Суд України виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Оскільки зобов’язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з’ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов’язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов’язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Судом установлено, що на підставі виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 20 вересня 1996 року, ОСОБА_11 має сплачувати ОСОБА_10 кошти на утримання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки всіх видів його заробітку щомісяця до досягнення дочкою повноліття. Також, як установлено судом, платник аліментів ОСОБА_11 допустив заборгованість по сплаті щомісячних сум платежів аліментів починаючи з лютого 2007 року.
Встановивши такі обставини, апеляційний суд став правильно нараховувати суми пені по кожному місячному платежу окремо, однак помилково обмежився лише місяцем, коли боржник мав сплатити чергову суму аліментів, однак не зробив цього.»
Ухвалою Верховного суду України від 17 лютого 2010 року по справі № 6-27458св08 встановлено: «З урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.»
Варто зазначити, що у справах стосовно аліментних правовідносин судами нерідко застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік (до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), згідно статті 258 Цивільного кодексу України. Однак, статтею 20 Сімейного кодексу України, чітко передбачено, що до вимог, які випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім окремих випадків, до переліку яких вимоги щодо стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів не входять.
Отже, аналіз чинного законодавства України та судової практики з розгляду цивільних справ щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів свідчить, що застосування статті 196 Сімейного кодексу України є досить спірним. Проте, не зважаючи на наявність вищеописаних протиріч, суди вирішують справи на користь осіб, які мають право на одержання неустойки.
Олійник Наталія, юрист ПО «Ваш Юрист». Статтю опубліковано в Юридичній газеті від 22.10.2013 року №43