← Усі матеріали
Аналітика Судові спори 2 Серпня 2026 10 хв читання

Звільнення за втратою довіри: кого і за які дії можна звільнити

Автор
Ваш Юрист

Нестача в касі, товар без належного обліку, порушення правил інкасації або підозріла операція можуть зруйнувати робочі відносини за один день. Проте недовіра керівника і законна підстава для звільнення не є тотожними поняттями.

Пункт 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України дозволяє роботодавцю розірвати трудовий договір через винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави втратити до нього довіру. Отже, у спорі потрібно перевірити не одну загальну причину, а три окремі умови: спеціальну трудову функцію, конкретну винну дію та об'єктивний зв'язок між цією дією і втратою довіри.

Посада касира або комірника часто відповідає першій умові, але сама назва посади не доводить дві інші. І навпаки, керівник чи бухгалтер може розпоряджатися значними сумами на рівні документів, однак не обслуговувати цінності безпосередньо у значенні статті 41 КЗпП. Саме на цьому розмежуванні роботодавці найчастіше помиляються.

Для законного рішення потрібні посадові документи, підтвердження фактичного доступу до цінностей, матеріали перевірки та докази вини. Працівнику, якого вже звільнили, варто оцінити не лише формулювання наказу, а весь доказовий ланцюг. У межах супроводу судових спорів це дає змогу визначити, чи є підстави для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Кого закон дозволяє звільнити за втратою довіри

Перший тест стосується не репутації працівника, а змісту його роботи. Працівник повинен безпосередньо приймати, зберігати, перевозити, відпускати, розподіляти або іншим способом обслуговувати грошові, товарні чи культурні цінності. Такі операції мають становити основний зміст трудових обов'язків і мати відповідальний, підзвітний характер. Зазвичай існують документи про передання цінностей, облік їх руху, звітність та контроль залишків.

До цього кола можуть належати касири, продавці, комірники, експедитори, інкасатори та інші працівники, які фактично отримують цінності під звіт. Проте перелік посад не працює автоматично. Суд досліджує трудовий договір, посадову інструкцію, договір про повну матеріальну відповідальність, акти передання, внутрішні правила та реальну організацію роботи. Якщо посадову інструкцію змінили лише на папері або працівника з нею не ознайомили, доказова позиція роботодавця слабшає.

Функції обліку, охорони чи загального управління майном самі по собі не дорівнюють безпосередньому обслуговуванню. Головний бухгалтер може контролювати платежі й підписувати документи, а директор може розпоряджатися активами підприємства. Це ще не означає, що вони приймають гроші або товар під звіт, зберігають їх чи відповідають за фізичний рух цінностей. Верховний Суд послідовно перевіряє саме фактичний зміст роботи, а не рівень посади.

Договір про повну матеріальну відповідальність також не створює потрібну трудову функцію сам по собі. Він має значення, якщо відповідає реальній роботі та правилам статті 135-1 КЗпП. Підписаний шаблон не перетворює офісного працівника або керівника на касира. Це саме розмежування важливе і для іншого спору: повна матеріальна відповідальність працівника та звільнення за втратою довіри мають різні правові наслідки, хоча можуть спиратися на частину тих самих документів.

Тому роботодавцю варто звірити назву посади з реальними щоденними операціями, а працівнику перевірити, чи підтверджене документами саме особисте прийняття цінностей під звіт.

Які дії доводять втрату довіри, а які залишаються підозрою

Друга умова полягає у винній дії працівника. Вина може бути умисною або необережною, але роботодавець повинен довести і сам факт порушення, і причетність працівника. Для цього недостатньо записати в акті, що комісія «втратила довіру», або послатися на загальне недотримання корпоративних правил.

Доказове значення можуть мати акт інвентаризації, касові документи, записи системи обліку, відео, журнали доступу, пояснення працівників, результати службової перевірки, документи про передання цінностей та внутрішні правила, з якими працівника ознайомили. Вони повинні утворювати зрозумілу хронологію: які цінності були передані, яка операція відбулася, яке правило порушено, чому за неї відповідав саме цей працівник і як це впливає на можливість надалі довіряти йому цінності.

Матеріальна шкода не є обов'язковою умовою такого звільнення. Порушення правил роботи з грошима або товаром може створити достатню загрозу їх втрати навіть тоді, коли підприємство встигло зупинити операцію і не зазнало збитків. Водночас відсутність вимоги довести шкоду не звільняє від доказування проступку. Підозрілий збіг, чутка, конфлікт із керівником або незрозуміла різниця в обліку не замінюють установлених фактів.

Нестачу також потрібно аналізувати з урахуванням умов зберігання. Якщо ключі були спільними, до каси чи складу мали доступ кілька осіб, інвентаризацію провели із запізненням або система дозволяла змінювати записи без ідентифікації користувача, роботодавець має пояснити ці обставини. Інакше причинний зв'язок між дією конкретного працівника та порушенням може залишитися припущенням.

Для роботодавця практичний висновок простий: звільняють не за негативне враження від ситуації, а за доведену поведінку спеціального суб'єкта. Для працівника корисно одразу письмово зафіксувати альтернативні причини розбіжності, коло осіб із доступом та заперечення щодо процедури перевірки. Загальна фраза «я не винен» дає суду менше матеріалу, ніж конкретна хронологія з документами.

Як Верховний Суд розмежовує касира, бухгалтера і керівника

Судова практика показує, що назва посади не дає готової відповіді. У постанові від 13 лютого 2025 року у справі № 757/26467/22-ц Верховний Суд визнав незаконним звільнення головного бухгалтера. Її робота не передбачала безпосереднього обслуговування цінностей, а такі операції не становили основного змісту трудових обов'язків. Управління платежами та бухгалтерський облік не замінили ознак відповідальної роботи з переданими під звіт грошима або товаром.

Схожий підхід застосовано до керівних посад. У постанові від 4 лютого 2026 року у справі № 522/7119/23 Верховний Суд виходив із того, що поточне керівництво підприємством і розпорядження його майном є управлінськими функціями. Вони не підтверджують безпосереднє обслуговування матеріальних цінностей. У постанові від 26 березня 2025 року у справі № 686/15989/20 суд звернув увагу на посадову інструкцію завідувача аптечного складу: якщо в ній немає приймання майна на відповідальне зберігання, сама робота на складі ще не доводить статус працівника, до якого можна застосувати пункт 2 статті 41 КЗпП.

Іншу доказову ситуацію Верховний Суд розглянув 28 січня 2026 року у справі № 607/1276/25 щодо касира торговельного залу АЗС. Працівник безпосередньо обслуговував гроші й товарні цінності. Під час перевірки виявили паливні талони у прикасовій зоні, надлишок готівки та дублікат інкасаторського ключа. Суди першої та апеляційної інстанцій поновили касира, вважаючи доводи роботодавця припущеннями. Верховний Суд не встановив законність звільнення остаточно, але скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий апеляційний розгляд, оскільки сукупність зазначених фактів не отримала належної оцінки.

Ця справа важлива не як готова формула перемоги роботодавця. Вона показує спосіб оцінки доказів: суд не повинен ізольовано відкидати кожен факт, якщо кілька підтверджених обставин можуть разом вказувати на порушення правил роботи з цінностями. Водночас касаційний суд не підмінив собою апеляцію і не визнав працівника винним. Тому посилання на постанову без аналізу власних документів буде слабким аргументом для будь-якої сторони.

Як роботодавцю оформити звільнення і не підмінити факти формулюваннями

Підготовка починається до наказу. Потрібно зберегти первинні дані, визначити коло осіб із доступом, провести інвентаризацію або іншу належну перевірку та запропонувати працівнику надати письмові пояснення. Законність не виникає від кількості актів. Кожен документ має підтверджувати конкретну частину події, а дати, суми, залишки й відповідальні особи не повинні суперечити одне одному.

Перед виданням наказу доцільно перевірити п'ять питань:

  1. Чи становить безпосереднє обслуговування цінностей основний зміст роботи працівника?
  2. Яке конкретне правило він порушив і де зафіксовано ознайомлення з ним?
  3. Які докази підтверджують дію або бездіяльність та форму вини?
  4. Чому встановлені факти дають підстави не довіряти працівнику подальшу роботу з цінностями?
  5. Чи правильно оформлено припинення трудового договору, остаточний розрахунок і видачу копії наказу?

В наказі потрібно назвати пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП та викласти фактичну підставу так, щоб працівник і суд могли зрозуміти, за які саме дії припинено трудові відносини. Посилання лише на акт комісії або «порушення політик компанії» створює ризик, що мотив звільнення залишиться невизначеним. Внутрішній акт не повинен містити висновків, яких немає у первинних доказах.

Питання профспілкової згоди слід перевіряти з урахуванням спеціальних правил воєнного стану. Стаття 5 Закону України № 2136-IX тимчасово обмежує застосування статті 43 КЗпП, залишаючи виняток для працівників, обраних до профспілкових органів. Тому механічне використання довоєнного шаблону або повне ігнорування статусу працівника однаково небезпечні.

Матеріальна відповідальність, догана та звільнення мають окремі підстави. Акт нестачі не робить усі три рішення законними автоматично. Якщо роботодавець уже застосував дисциплінарне стягнення, варто окремо перевірити процедуру та ризик його оскарження працівником. Для підприємств із касами, складами або товарними залишками правила доступу й документування краще перевірити в межах постійного юридичного обслуговування до появи конфлікту.

Як працівнику оскаржити наказ і що перевірятиме суд

Працівнику потрібно отримати копію наказу, посадову інструкцію, документи про ознайомлення з правилами, акт перевірки, матеріали інвентаризації, письмові пояснення та розрахунок при звільненні. Якщо роботодавець не видає копії, варто подати письмову вимогу і зберегти підтвердження її направлення. Дата вручення наказу має значення для строку звернення до суду.

За статтею 233 КЗпП позов у справі про звільнення можна подати протягом одного місяця з дня вручення копії наказу про звільнення. Пропуск цього строку ускладнює захист, тому не варто чекати завершення листування з роботодавцем. У позові зазвичай ставлять питання про скасування наказу, поновлення на роботі та середній заробіток за час вимушеного прогулу. Конкретний набір вимог залежить від фактичної ситуації.

Суд перевірятиме послідовно: чи належав працівник до спеціального кола осіб, чи існувала винна дія, чи підтверджена вона належними доказами та чи виправдовувала втрату довіри. Окремо оцінюються повноваження особи, яка видала наказ, оформлення припинення трудового договору і розрахунок. Якщо хоча б одна обов'язкова умова не доведена, емоційний конфлікт або загальна підозра роботодавця не виправлять доказову прогалину.

Працівнику корисно не обмежуватися твердженням про відсутність шкоди. Шкода не є обов'язковою умовою звільнення, тому сильнішими можуть бути інші аргументи: робота не передбачала безпосереднього обслуговування цінностей, правило не входило до трудових обов'язків, доступ мали інші особи, акт складено з помилками, а висновок про вину суперечить первинним даним.

Роботодавцю, зі свого боку, не слід сприймати службову перевірку як остаточний вирок. У суді доведеться показати первинні документи і пояснити зв'язок між кожним фактом та висновком. Якщо наказ уже видано або працівник отримав вимогу дати пояснення, оцінити строки, докази й перспективу спору можна під час консультації з юристом.

FAQ

Чи можна звільнити за втратою довіри без нестачі або шкоди?

Так, матеріальна шкода не є обов'язковою. Однак роботодавець повинен довести винну дію працівника, який безпосередньо обслуговує цінності, та об'єктивну підставу для втрати довіри.

Чи можна звільнити головного бухгалтера за втратою довіри?

Не лише через назву посади або право підписувати фінансові документи. Суд перевіряє, чи становило безпосереднє приймання, зберігання або інше підзвітне обслуговування цінностей основний зміст роботи. У справі № 757/26467/22-ц Верховний Суд такої ознаки в роботі головного бухгалтера не встановив.

Чи достатньо договору про повну матеріальну відповідальність?

Ні. Договір є одним із доказів, але суд оцінює фактичні обов'язки, передання цінностей, характер доступу та конкретну винну дію. Шаблонний договір не розширює підставу звільнення.

Чи потрібно чекати завершення кримінального провадження?

Не завжди. Пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП не вимагає обвинувального вироку як обов'язкової умови. Проте роботодавець повинен самостійно довести факт порушення і вину належними доказами, а не посилатися лише на підозру або повідомлення про можливе правопорушення.

Який строк для позову про поновлення на роботі?

Один місяць із дня вручення копії наказу про звільнення. Якщо строк пропущено, питання його поновлення залежатиме від причин пропуску та поданих доказів.

---