Родина зниклого військовослужбовця часто має сповіщення військової частини, матеріали службового розслідування та відомості про бойове завдання, але не має тіла або медичного документа про смерть. У такій ситуації вибір заяви визначає результат справи. Встановлення факту смерті потребує достовірних доказів загибелі. Оголошення особи померлою ґрунтується на достатніх обставинах для вірогідного припущення про смерть.
Окрема складність стосується строку. Частина друга статті 46 Цивільного кодексу України дозволяє суду, з урахуванням конкретних обставин, оголосити особу померлою до спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, але не раніше шести місяців. Верховний Суд пов'язує початок цього мінімального строку із закінченням активних бойових дій у місці ймовірної загибелі, а не з майбутнім припиненням воєнного стану в усій Україні.
Коли потрібне оголошення померлим, а не встановлення факту смерті
Обидві справи розглядають в окремому провадженні, але вони мають різну доказову основу. Пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України передбачає встановлення факту смерті особи в певний час, якщо орган ДРАЦС не може зареєструвати смерть. Стаття 317 ЦПК встановлює спеціальний порядок для смерті на території, де діє воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території. Цей маршрут підходить тоді, коли смерть справді відбулася і заявник може переконливо довести конкретний факт, час та обставини, але не може отримати належний документ для державної реєстрації.
Оголошення померлим застосовують за іншої доказової ситуації. Прямих і беззаперечних доказів смерті немає, місце перебування людини невідоме, однак обставини зникнення дають достатні підстави припускати загибель. Для військовослужбовця це можуть бути участь у конкретному бойовому завданні, вогневий вплив, втрата зв'язку після бою, неможливість евакуації, показання побратимів, матеріали службового розслідування та тривалий безрезультатний розшук.
У постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 Верховний Суд розглянув випадок, коли дружина просила встановити факт смерті військового після ракетного удару по катеру. Єдиним доказом був акт про настання смерті, складений у військовій частині. Суд вказав, що такого доказу недостатньо для встановлення факту смерті, а належною процедурою за цих обставин є оголошення особи померлою. Такий самий підхід підтверджено постановою від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23.
Отже, назва документа військової частини не визначає вид заяви автоматично. Потрібно оцінити, чи підтверджують матеріали сам факт смерті, чи лише створюють обґрунтоване припущення про неї. Помилковий вибір не виправляється судом замість заявника і може закінчитися відмовою. Загальні наслідки статусу зниклої особи описано в матеріалі про визнання особи безвісно відсутньою, але для ймовірної загибелі під час бойових дій потрібен окремий аналіз статті 46 ЦК України.
Як обчислюють шість місяців у зв'язку з воєнними діями
Стаття 46 ЦК України містить кілька строків, які не можна змішувати. Загальне правило дозволяє оголосити фізичну особу померлою, якщо в місці її постійного проживання немає відомостей про місце перебування протягом трьох років. Якщо людина зникла за обставин, що загрожували смертю або дають підстави припускати загибель від нещасного випадку, застосовується шестимісячний строк. Для зникнення у зв'язку з воєнними діями чи збройним конфліктом частина друга статті 46 називає два роки від дня закінчення воєнних дій, але дозволяє суду, залежно від обставин, ухвалити рішення раніше, не раніше спливу шести місяців.
Довгий час проблемою було саме поняття закінчення воєнних дій. Якщо пов'язати його лише з припиненням війни або скасуванням воєнного стану в державі, родини не могли б скористатися шестимісячним винятком протягом невизначеного часу. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 сформулювала інший підхід: строк пов'язують із закінченням активних бойових дій у місці ймовірної загибелі конкретної особи.
Цю позицію деталізовано в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25. Подальша тимчасова окупація території після завершення на ній активних бойових дій не зупиняє і не відкладає перебіг строку. Тому суд має встановити не абстрактну дату завершення воєнного стану, а місце зникнення, період активних бойових дій на цій території та дату, від якої минули щонайменше шість місяців.
Це не означає, що після шести місяців заява підлягає автоматичному задоволенню. Частина друга статті 46 надає суду право врахувати конкретні обставини, а не зобов'язує оголосити людину померлою лише через сплив календарного строку. Заявнику потрібно довести і часову передумову, і факти, які роблять припущення про смерть достатньо обґрунтованим. Для перевірки дати можуть знадобитися офіційні переліки територій бойових дій, документи військової частини, координати або назва населеного пункту та хронологія підрозділу. Під час підготовки до судового спору ці відомості треба звести в одну несуперечливу часову лінію.
Які докази підтверджують вірогідну загибель
Оголошення померлим не вимагає такого самого рівня певності, як установлення факту смерті, але припущення не може ґрунтуватися лише на тривалій відсутності зв'язку. У постанові від 8 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22 Верховний Суд наголосив на достатності, належності та допустимості доказів. Їх відсутність або суперечності унеможливлюють висновок про ймовірну смерть.
Основу доказування зазвичай становлять документи військової частини: сповіщення сім'ї, витяг з наказу, матеріали службового розслідування, рапорти командирів, бойові донесення, акт про обставини зникнення та відомості про останнє завдання. Проте суд перевіряє зміст, а не кількість паперів. Якщо один документ називає військового загиблим, другий зазначає зникнення, а третій не містить даних про вогневий вплив, суперечність треба пояснити або усунути додатковими матеріалами.
Важливе значення мають показання побратимів, які безпосередньо бачили подію або знають обставини останнього контакту. Їхні пояснення мають узгоджуватися з часом, місцем, складом групи та офіційними документами. Переказ чужих слів має меншу доказову вагу. Якщо очевидців немає, потрібно показати, чому характер бойової події, масштаби ураження, відсутність евакуації та результати пошуку створюють саме вірогідне припущення про загибель, а не лише підтверджують невідоме місце перебування.
Окремий блок становлять докази розшуку. До заяви доцільно додати витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, листування з Національною поліцією, Координаційним штабом, Уповноваженим з питань осіб, зниклих безвісти, військовою частиною та іншими органами, які перевіряли можливий полон, поранення, лікування або перебування серед невпізнаних тіл. Статус у реєстрі сам по собі не дорівнює смерті, але разом із результатами тривалого пошуку підтверджує відсутність відомостей про місце перебування.
Заявнику не варто добирати лише документи, які підтримують одну версію. Відомості про можливий полон, телефонний зв'язок після дати ймовірної загибелі або невідповідність персональних даних треба перевірити до звернення. Суд у межах статті 307 ЦПК також з'ясовує, хто може надати інформацію, і надсилає запити до відповідних організацій. Перевірка слабких місць дає змогу сформулювати клопотання про витребування потрібних доказів, а не залишати суперечності без пояснення.
Що зазначити в заяві та кого залучити до справи
За статтею 305 ЦПК України заяву можна подати за місцем проживання заявника, за останнім відомим місцем проживання зниклої особи або за місцезнаходженням її майна. У заяві потрібно назвати мету оголошення особи померлою та викласти обставини, які підтверджують зникнення у зв'язку з воєнними діями і дають підстави припускати смерть. Для військовослужбовця загальної фрази «зник під час виконання бойового завдання» недостатньо. Потрібні дата, район, характер завдання, останній підтверджений контакт, відомі наслідки бойової події та результати розшуку.
Мета звернення впливає на коло заінтересованих осіб. Рішення може бути потрібне для державної реєстрації смерті, відкриття спадщини, припинення шлюбу, оформлення виплат або врегулювання майнових зобов'язань. Суд має з'ясувати, чи зачіпає справа права й обов'язки військової частини, Міністерства оборони України, органу ДРАЦС, нотаріуса, Пенсійного фонду або інших осіб. У постанові від 10 січня 2024 року у справі № 686/11198/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність перевірити, чи впливає рішення на інтереси та обов'язки Міністерства оборони.
До заяви додають документи про родинний зв'язок або інший юридичний інтерес, матеріали про зникнення, докази розшуку, відомості про місце останнього проживання і майно, а також пояснення щодо обчислення строку. Якщо день ймовірної загибелі можна встановити з достатньою вірогідністю, у проханні слід окремо зазначити цю дату. Частина третя статті 46 ЦК дозволяє суду оголосити особу померлою від дня її вірогідної смерті, коли зникнення сталося за обставин, що загрожували смертю, або у зв'язку з воєнними діями.
Судове рішення має усунути правову невизначеність, а не вирішити прихований спір про право. Якщо між спадкоємцями, отримувачами виплат або іншими особами вже існує спір щодо належності права, суд може дійти висновку, що питання не можна розглянути лише в окремому провадженні. Тому в заяві потрібно чітко відокремити прохання встановити юридичний статус від майбутніх вимог про гроші чи майно.
Після набрання рішенням законної сили суд надсилає його органу ДРАЦС для державної реєстрації смерті та нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Якщо метою є спадкування, варто заздалегідь узгодити подальші дії з нотаріусом і перевірити правила, описані в матеріалі про оформлення спадщини через суд.
Які наслідки має рішення і що буде, якщо людина з'явиться
Правові наслідки оголошення померлим прирівнюються до наслідків смерті. Після державної реєстрації відкривається спадщина, припиняється шлюб, а права та зобов'язання, нерозривно пов'язані з особою, припиняються. Водночас судове рішення не є підміною всіх наступних процедур. Для спадщини потрібне окреме звернення до нотаріуса, для виплат діють спеціальні правила та перелік документів, а спір між можливими отримувачами може потребувати позовного провадження.
Дата, з якої особу оголошено померлою, має практичне значення. Вона може визначати час відкриття спадщини, склад спадкового майна, припинення шлюбу та зобов'язань. Якщо точний день вірогідної смерті підтверджений, суд може зазначити його. Якщо встановити його неможливо, наслідки за загальним правилом пов'язуються з набранням рішенням законної сили. У постанові від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20 Верховний Суд погодився з оголошенням військовослужбовця померлим із дня набрання рішенням законної сили, бо точний день ймовірної загибелі встановити не вдалося.
Для нерухомого майна діє додаткове обмеження. Спадкоємці фізичної особи, оголошеної померлою, не мають права відчужувати отриману у спадщину нерухомість протягом п'яти років. Нотаріус накладає заборону відчуження. Це правило захищає майнові інтереси особи на випадок її появи і скасування рішення.
Якщо людина з'явилася або отримано відомості про її місце перебування, суд за місцем перебування особи або суд, який ухвалив попереднє рішення, скасовує оголошення померлою. Запис про смерть анулюють. Особа може вимагати повернення майна, яке збереглося та безоплатно перейшло до іншої особи, з урахуванням винятків статті 48 ЦК України. Питання повернення майна, грошей і наслідків добросовісного придбання вирішуються окремо залежно від способу переходу права.
Перед зверненням до суду потрібно перевірити не лише сплив строку, а й увесь пакет обставин і доказів: належний вид заяви, місце й обставини зникнення, результати розшуку, відсутність суперечностей, коло заінтересованих осіб і потрібну дату смерті. Юрист може зіставити документи військової частини з актуальною практикою Верховного Суду та підготувати заяву без змішування різних процедур. Для оцінки матеріалів можна звернутися до Ваш Юрист.
FAQ
Чи достатньо сповіщення військової частини про зникнення безвісти?
Ні. Воно підтверджує статус і дату зникнення, але не завжди доводить обставини, які дають підстави припускати смерть. Суд оцінює матеріали службового розслідування, рапорти, дані про бойове завдання, показання очевидців, результати розшуку та відсутність суперечливих відомостей.
Від якої дати рахують шість місяців?
За практикою Великої Палати Верховного Суду строк пов'язують із закінченням активних бойових дій у місці ймовірної загибелі, а не із припиненням воєнного стану в Україні загалом. Конкретну дату потрібно підтвердити офіційними відомостями та прив'язати до місця зникнення.
Чи можна звернутися до суду до завершення війни?
Так. Частина друга статті 46 ЦК України дозволяє суду, з урахуванням конкретних обставин, оголосити особу померлою до спливу двох років від закінчення воєнних дій, але не раніше шести місяців. Сам сплив шести місяців не гарантує задоволення заяви.
Чим оголошення померлим відрізняється від встановлення факту смерті?
Для встановлення факту смерті потрібні достовірні докази, що людина померла в певний час і за певних обставин. Оголошення померлим застосовують, коли таких прямих доказів немає, але сукупність обставин дозволяє вірогідно припустити загибель.
Чи можна вказати днем смерті дату бойового завдання?
Можна просити суд оголосити особу померлою від дня вірогідної смерті, але цю дату треба довести. Якщо матеріали не дають змоги встановити конкретний день, суд може пов'язати наслідки з набранням рішенням законної сили.
Чи відкривається спадщина після рішення суду?
Так, після набрання рішенням законної сили та державної реєстрації смерті виникають спадкові наслідки. Спадкоємцям потрібно окремо звернутися до нотаріуса. Для успадкованої нерухомості діє п'ятирічна заборона відчуження.
---