Коли військовослужбовець зник безвісти, а в актовому записі про народження дитини його не зазначено батьком, сім'я часто намагається одразу встановити факт батьківства за статтею 130 Сімейного кодексу України. Така заява може не дійти до розгляду по суті. Стаття 130 розрахована на іншу юридичну ситуацію: чоловік помер або його оголошено померлим, а за життя він не перебував у шлюбі з матір'ю дитини.
Верховний Суд у постанові від 9 квітня 2025 року у справі № 213/1448/24 розмежував ці стани. Саме повідомлення про зникнення військовослужбовця, навіть за обставин бойового зіткнення, не замінює свідоцтва про смерть або рішення суду про оголошення особи померлою. Через неправильний вибір процедури заявник втрачає час, а питання про походження дитини залишається невирішеним.
Який статус особи визначає спосіб судового захисту
Для сімейного спору недостатньо побутового формулювання «зник і зв'язку немає». Потрібно встановити юридичний статус чоловіка на день звернення до суду. Від цього залежить норма Сімейного кодексу, вид провадження і коло учасників справи.
Якщо чоловік живий, але не подав спільної з матір'ю заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану, питання вирішують за правилами статті 128 СК України про визнання батьківства. Це позовне провадження. Суд розглядає вимогу до особи, яку позивач вважає батьком, і оцінює докази походження дитини. Невідоме місцеперебування відповідача ускладнює повідомлення та збирання доказів, але саме по собі не перетворює людину на померлу.
Визнання особи безвісно відсутньою за статтею 43 Цивільного кодексу України також не має наслідків смерті. Це окремий статус для управління майном та інших правовідносин. Він не відкриває шлях до статті 130 СК України.
Стаття 130 застосовується після смерті чоловіка або після набрання законної сили рішенням про оголошення його померлим. Тоді суд встановлює факт батьківства в окремому провадженні. Відповідача в такій справі немає, натомість є заявник і заінтересовані особи. Для підготовки заяви та визначення її предмета доречно окремо оцінити судове встановлення батьківства з урахуванням документів про статус військовослужбовця.
Оголошення померлим теж не відбувається автоматично. Частина друга статті 46 ЦК України передбачає спеціальне правило для особи, яка зникла у зв'язку з воєнними діями або збройним конфліктом. Загальний орієнтир становить два роки від дня закінчення воєнних дій, але суд з огляду на конкретні обставини може оголосити особу померлою раніше, проте не раніше спливу шести місяців. Отже, перед поданням заяви про батьківство слід відповісти не на емоційне питання, чи могла людина загинути, а на юридичне: яким належним документом підтверджено її статус.
Чому стаття 130 СК не працює лише на підставі повідомлення про зникнення
У справі № 213/1448/24 мати дитини просила встановити батьківство військовослужбовця, який зник безвісти під час бойових дій. Суди першої та апеляційної інстанцій залишили заяву без розгляду, пославшись на спір про право. Верховний Суд змінив мотиви цих рішень, але не їхній результат.
Касаційний суд звернув увагу на передумову статті 130 СК України: особа, батьківство якої потрібно встановити, має померти або бути оголошеною померлою. У матеріалах справи не було доказу смерті чи рішення про оголошення військовослужбовця померлим. Були лише твердження про його зникнення. За таких обставин розгляд заяви за статтею 130 був неможливим.
Цей висновок має два практичні наслідки. По-перше, заперечення Міністерства оборони або Пенсійного фонду не завжди означає, що існує спір про цивільне право і треба лише замінити заяву позовом. Спочатку суд перевіряє, чи настали матеріально-правові умови обраної норми. Якщо смерть не підтверджена, зміна форми документа не усуває перешкоду для застосування статті 130.
По-друге, встановлення батьківства не можна використовувати як процесуальний спосіб одночасно довести загибель військовослужбовця. Це різні юридичні факти з різними предметами доказування. Суд у справі про батьківство з'ясовує походження дитини. Суд у справі про оголошення особи померлою оцінює тривалість відсутності та обставини, що дають підстави припускати смерть. Змішування цих питань робить заяву внутрішньо суперечливою.
Статус «зниклий безвісти за особливих обставин» у профільному реєстрі важливий для розшуку, обліку та захисту прав родини, але він також не є актовим записом про смерть. Поки немає належного підтвердження смерті або рішення про оголошення померлим, заявникові потрібно разом з адвокатом визначити, чи є підстави для позову за статтею 128 СК, чи спершу слід вирішити питання про статус особи. Сфера сімейного права тут безпосередньо перетинається з цивільним процесом, однак первинним залишається сімейно-правове питання про походження дитини.
Що перевірити в актовому записі про народження
Навіть після підтвердження смерті стаття 130 СК України застосовується не до кожного актового запису. Частина друга цієї статті вимагає, щоб відомості про батька були внесені відповідно до частини першої статті 135 СК. Йдеться про народження дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, коли немає спільної заяви батьків, заяви чоловіка про батьківство або рішення суду. У такому випадку прізвище та громадянство батька записують за відомостями про матір, а ім'я та по батькові батька визначають за її вказівкою.
Тому копії свідоцтва про народження часто недостатньо. У ньому видно підсумкові відомості, але не завжди зрозуміла правова підстава їх внесення. До звернення в суд варто отримати повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян або копію актового запису та перевірити, на підставі якого документа зареєстровано батька.
Якщо у записі вже зазначена інша конкретна особа на підставі шлюбу, спільної заяви чи попереднього рішення суду, проста заява про встановлення факту батьківства не усуне чинне батьківство. Може виникнути спір про оспорювання батьківства, виключення відомостей з актового запису та визнання батьківства іншої особи. Це вже позовні вимоги, у яких потрібно врахувати належних відповідачів, строки та інтереси дитини.
Окремої уваги потребує дата народження. Для дітей, народжених до 1 січня 2004 року, суди враховують норми законодавства, що діяло раніше, та роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року. Механічне посилання лише на чинну статтю 130 може бути помилковим.
Перевірка актового запису до складання заяви дає відповідь на три питання: чи справді відомості внесено за вказівкою матері, чи немає іншого юридично встановленого батька та які саме зміни потрібно просити внести після набрання рішенням законної сили. Така послідовність запобігає ситуації, коли суд встановлює юридичний факт, але резолютивна частина не дає органу ДРАЦС достатньої підстави для коректної зміни запису.
Які докази підтверджують походження дитини
Статті 128 і 130 СК України не встановлюють закритого переліку доказів походження дитини. Суд застосовує загальні правила ЦПК України та оцінює кожен доказ окремо, а також їхню сукупність. Тому справа не повинна будуватися лише на кількох фотографіях або однакових поясненнях родичів.
Найбільш переконливим доказом зазвичай є судова молекулярно-генетична експертиза. Після смерті ймовірного батька можливість її проведення залежить від наявності збережених біологічних зразків, доступу до них та придатності матеріалу. Іноді експертне дослідження проводять із залученням близьких родичів, але питання про методику, достатність зразків і силу висновку вирішує експерт, а не учасник справи. Не можна заздалегідь обіцяти, що тест родича дасть однозначну відповідь.
Якщо пряме дослідження неможливе, потрібна узгоджена система інших доказів. До неї можуть входити листування, де чоловік називає дитину своєю; документи про спільне проживання; перекази на утримання дитини; заяви до установ; анкети, медичні документи або особові справи, у яких чоловік повідомляв про дитину; фото і відео в контексті інших матеріалів; показання осіб, які безпосередньо знали про сімейні відносини. Кожен матеріал слід перевірити на походження, дату та можливість подати його в допустимій процесуальній формі.
Цифрові повідомлення бажано зберегти разом із даними про обліковий запис, пристрій, час і повну послідовність розмови. Окремий скриншот легко втратить контекст. Якщо є ризик видалення даних, доцільно завчасно вирішити питання про їх фіксацію та забезпечення доказів.
Мета звернення до суду також має бути сформульована точно. Встановлене батьківство може бути підставою для зміни актового запису, спадкування або звернення за соціальними виплатами. Проте рішення про батьківство не гарантує автоматичного призначення кожної виплати. Відповідний орган окремо перевірятиме умови спеціального закону, статус загиблого, склад сім'ї та документи заявника. Якщо після встановлення походження дитини виникає спір щодо спадщини, потрібна окрема оцінка перспектив оформлення спадкових прав через суд, а не розширення предмета сімейної справи випадковими майновими вимогами.
Як побудувати послідовність дій і не втратити час
Починати слід з документів, а не з готового шаблону заяви. Потрібні свідоцтво про народження, повний витяг або копія актового запису, офіційні документи про розшук і статус військовослужбовця, а за наявності відомостей про смерть також лікарське свідоцтво, актовий запис чи судове рішення. Паралельно варто скласти хронологію сімейних відносин та перелік доказів, які існували до виникнення спору.
Далі необхідно розвести можливі процедури. Якщо чоловік юридично живий, аналізують позов про визнання батьківства за статтею 128 СК України та можливість належно повідомити його про справу. Якщо є підтверджена смерть або чинне рішення про оголошення померлим, оцінюють заяву за статтею 130 СК в окремому провадженні. Якщо смерть не зареєстрована, але обставини відповідають статті 46 ЦК України, спочатку може знадобитися самостійна справа про оголошення особи померлою. Ці провадження не слід об'єднувати лише заради швидкості.
Заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, за загальним правилом подають до суду за місцем проживання заявника. У ній потрібно пояснити, який факт слід встановити, для якої правової мети, чому його неможливо підтвердити іншим способом та якими доказами він обґрунтовується. Заінтересованими особами можуть бути орган ДРАЦС, спадкоємці, органи, що вирішують питання пенсій чи виплат, та інші особи, на права яких вплине рішення. Їхній склад залежить від мети заяви, тому універсального переліку немає.
Якщо суд бачить реальний спір про право, він залишає заяву без розгляду і роз'яснює можливість подати позов. Але справа № 213/1448/24 показує іншу помилку: відсутність передумови самої статті 130 не виправляється переходом до позовної форми. Спершу потрібно встановити правильний правовий режим.
Для спадкової мети варто також звірити цю справу з правилами про доказування спорідненості. Матеріал про те, як встановити родинні відносини для спадщини, стосується ширшої категорії юридичних фактів. У справі про батьківство спеціальні вимоги статті 130 СК мають перевагу, тому загальна заява про родинні відносини не повинна використовуватися для обходу цих умов.
Висновок
Зникнення військовослужбовця, визнання його безвісно відсутнім, оголошення померлим і державна реєстрація смерті мають різні правові наслідки. Для статті 130 СК України потрібна смерть або чинне рішення про оголошення особи померлою. Сам запис у реєстрі зниклих безвісти цієї умови не виконує.
До звернення в суд слід перевірити статус чоловіка, підставу внесення відомостей про батька до актового запису, дату народження дитини та мету встановлення батьківства. Після цього можна обрати між позовом за статтею 128 СК, окремим провадженням за статтею 130 СК або попереднім вирішенням питання про оголошення особи померлою.
Поспішна заява створює ризик залишення її без розгляду ще до оцінки доказів походження дитини. Натомість належна послідовність дає змогу відокремити статус військовослужбовця від питання батьківства, зібрати допустимі докази і сформулювати вимоги, які суд та орган ДРАЦС зможуть виконати.
Окремо потрібно планувати дії після рішення. Зміна актового запису, прийняття спадщини, призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та отримання виплати є самостійними процедурами. Для кожної діють свої строки, коло заявників і набір документів. Тому в заяві про батьківство доцільно назвати конкретну юридичну мету, але не подавати рішення суду як гарантію позитивного результату в іншому провадженні. Такий підхід зберігає межі справи й водночас дає змогу підготувати наступний крок до того, як рішення набере законної сили.
Поширені запитання
Чи достатньо витягу з реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин?
Ні. Такий витяг підтверджує статус зниклого безвісти, але не смерть і не оголошення особи померлою. Самого витягу недостатньо для застосування статті 130 СК України.
Чи можна одночасно встановити смерть і батьківство в одній заяві?
Ці факти мають різні правові підстави та предмет доказування. Можливість конкретного об'єднання вимог потрібно оцінювати за обставинами, але використання заяви про батьківство як заміни доказу смерті суперечить висновку Верховного Суду у справі № 213/1448/24.
Чи обов'язкова ДНК-експертиза?
Закон не називає її єдиним допустимим доказом. Водночас експертний висновок має високу доказову силу, а за його відсутності інші матеріали повинні створювати послідовну й переконливу картину походження дитини.
Чи дає рішення про батьківство право на виплату автоматично?
Ні. Воно підтверджує походження дитини та може бути необхідним для звернення. Орган, який призначає виплату, окремо перевіряє всі умови відповідного закону та статус заявника.
---