Щороку 2 липня відзначають міжнародне професійне свято – день спортивного журналіста. Святкування ініціювала Міжнародна асоціація спортивної преси з 1995 року. Саму ж організацію створили 2 липня 1924-го в Парижі. Вона об’єднує близько півтори сотні нацспілок журналістів. У цей день прийнято проводити урочисті засідання. Багато країн нагороджує найкращих представників спортивних ЗМІ. Українські редакції газет, журналів, ТБ, радіо та інформагенств також вшановують своїх кращих спортжурналістів.
На сьогодні спортивна журналістика є престижною серед сучасних професій. Вона має великий вплив на верстви населення. А той, хто цим займається, повинен не лише мати знання, а й володіти багатьма внутрішніми профякостями. У чому специфіка такого напрямку – далі в статті.
День спортивного журналіста. Жити спортом
Якщо розібрати поняття “спортивний журналіст”, то на перший погляд воно не сильно відрізняється від інших областей ЗМІ. Проте це не зовсім так.
Спортивний журналіст – це людина, що збирає СПОРТИВНУ інформацію, готує огляди, організовує та проводить інтерв’ю, публікує статті. Якщо це телебачення, то в кінцевому результаті готує сюжети до ефірів.
Вміти грамотно підійти до справи, а потім написати “смачно” та легко, зможе не кожен. До того ж, зуміти розташувати до себе людей, “вкрасти” хоча б декілька хвилин їхнього часу. Особливо, якщо мова йде про відомих особистостей. Залучити їх у сумісну працю – ось що важливо. От уявіть, Ваша редакція чи телевізійний канал доручили Вам створити якісний матеріал і відправили за кордон. При цьому немало вклали у Вас грошей (поїздка, проживання тощо). На Вас лежить відповідальність, як мінімум повернутись із багажем зібраних матеріалів і звичайно неушкодженою технікою.
День спортивного журналіста. Історія виникнення
В Україні спортивна журналістика зародилась ще в XIX сторіччі відразу після того, як з’явився організаційно оформлений спорт. Спершу це були видання загального характеру у вигляді окремих статей або
спецвідділів. Однак, так як галузей спорту ставало все більше та збільшився інтерес, з’явилися спеціальні періодичні органи.
У 1930-х роках спортивна журналістика зайняла постійне місце на сторінках центральної спеціалізованої та загальнополітичної преси підрадянської України. А в другій половині видаються московська «Гімнастіка», петрозаводський «Красний страж», київський
«Спорт», тіфліський «Фізкультурнік Закавказзя» і столичні «Теорія і практика фізкультури», «Фізкультура і спорт». Також газета «Красний спорт», ленінградський «Спартак», київський «Советскій спорт», бакинський «Фізкультурнік Азербайджану», ташкентський «Фізкультурнік Узбекистану». Тобто видно, що видання спортивної тематики почали ставати популярними та більш затребуваними.
Як висновок, саме 20–30-і роки стали стартом для розвитку галузі фізкультури та спорту радянської України, де й формується спортивна періодика. Це – спеціалізовані газети та науково-теоретичні журнали, в яких висвітлювали проблеми фізвиховання. Разом з тим, пропагували спортивні досягнення та здоровий
спосіб життя. В наступному десятиріччі видання удосконалили. Таким чином, тоді й був закладений фундамент галузевого книговидання, газет і журналів саме спортивної тематики.
Інформацію про консультування Ви можете отримати на сторінці Інтелектуальна власність.
