У даній статті спробуємо перерахувати основні види об’єктів інтелектуальної власності, а також розібратися із самим визначенням. Тому, що таке об’єкт інтелектуальної власності?
Почнемо з того, що, як відомо, інтелектуальна власність потребує захисту, а чи всі об’єкти підлягають охоронній діяльності? Про це – далі.
Об’єкт інтелектуальної власності забезпечується охоронним документом у тому випадку, коли такий об’єкт відповідає умовам правової охорони. Для корисної моделі такими умовами є новизна та промислова придатність, а для винаходу ще й винахідницький компонент.
Отримання охоронного документу передбачає і сплату певної суми збору.
Далі поговоримо про класифікацію об’єктів інтелектуальної власності. До об’єктів авторського права належать літературні твори та їхні збірники, музичні, хореографічні твори, твори, що стосуються образотворчого мистецтва, фотографії чи скульптури. А також переклади чи переробки таких творів. І ще комп’ютерні програми, бази даних.
Об’єктами суміжних прав можуть стати теле- та радіопрограми, якщо їхнє виконання було здійснене в Україні, будь-яке виконання творів вперше на території України.
До об’єктів науково-технічної інформації належить наукова документація, результати дослідної роботи, проектів, наукові відкриття, пов’язані із властивостями, що досі не були відкриті. Нові технології виробництва та нові сорти рослин, а також породи тварин.
А от об’єкти промисловості включають винаходи, що передбачають новий спосіб чи застосування, належний промисловий рівень та винахідницький аспект. А також промислові зразки із новим дизайном, що не виконувався до цього. І ті об’єкти, що становлять державну таємницю. До того ж сюди належать і засоби захисту від недобросовісної конкуренції. Такий захист здійснюється за допомогою адміністративних та судових органів.
Засоби індивідуалізації передбачають існування знаків для товарів та послуг у словесному вираженні чи зображувальному. А також фірмових назв, що є візитівкою тієї чи іншої компанії чи підприємства. До них також належить вказівка на походження товару, що є стійкою асоціацією з певним регіоном і є частиною його іміджу.
І нарешті ноу-хау, що передбачають комерційні таємниці – інформація про виробництво, організаційну структуру чи фінансову сферу продукту і не мають повідомлятися іншим особам, крім обмеженого кола. Ноу-хау – це також документи технічного, проектного, економічного характеру, що мають місце у виробництві чи реалізації продукції. До того ж рецепти, розрахунки, формули та інші творчі розробки. І системи маркетингу та управління персоналом чи контроль якості продуктів.
Як бачимо, інтелектуальна власність має розгалужену структуру і певні вимоги для провадження. Не кожен продукт може виступати винаходом, а отже підлягати захисту із використанням охоронних документів. Важливо пам’ятати про те, що перед тим, як визнати свою продукцію об’єктом інтелектуальної власності, варто перевірити, чи відповідає вона вимогам та чи вписується у подану класифікацію. До того ж, кожен окремий вид має свої особливості і правила. Про це варто знати і керуватися саме тими нормами, що визначені законодавством.
