Автор подкасту – Адвокат Пономаренко Валерій
текстова версія подкасту:
Попереду святкування нового року і корпоратив – це унікальна правова територія, де трудове право зустрічається з цивільним, авторське право переплітається з правом на приватність, а кримінальна відповідальність інколи чатує за святковим столом.
Період новорічних святкувань традиційно багатий на корпоративні заходи. Тому саме зараз варто озброїтися знаннями про те, як зробити ваше святкування юридично безпечним.
Мене звати Валерій Пономаренко, я адвокат і це черговий епізод юридичного подкасту від Ваш Юрист.
У цьому матеріалі ми розберемо найпоширеніші ситуації, які можуть виникнути на корпоративі: від необережного використання музики в Instagram до спонтанних кадрових рішень після шампанського. Ми розберемо, як діяти у кожному випадку і як перетворити юридичні знання з джерела тривоги на інструмент спокійного святкування.
Коли караоке стає порушенням закону?
Отже, припустимо, у вас на підприємстві є бухгалтерка – назвемо її Алевтина Іванівна. У неї своя любов до музики, і вона вирішила не обмежуватися хрускотом квитанцій та звітів. Тож під час корпоративу, натхненна глінтвейном і похвалою колег, Алевтина Іванівна вмикає «All I Want for Christmas Is You»… і раптом запускає Instagram Live, аби весь світ помилувався її філігранними вокальними коливаннями. Звучить прекрасно.
Але закон каже зупинитися. Це публічне виконання. І все б нічого, та тільки ні Алевтина, ні її керівник не замислилися, чи має вона відповідну ліцензію щодо твору. Є всі підстави заблокувати ефір чи акаунт, що буде транслювати це порушення законодавства про авторське право.
За статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» публічне виконання – це коли твір представляють у місці з відкритим доступом або там, де можуть бути присутні глядачі. І, увага, сюди ж належать онлайн-стріми, зокрема Instagram Live, бо дивитися їх може невизначене коло осіб.
Згідно зі статтею 12 того ж Закону, кожен автор має виключне право дозволяти або забороняти використання свого твору. Це означає, що співати чужу пісню у прямому ефірі без дозволу – як мінімум, причина для правовласника звернутися до свого адвоката. Не забувайте, що ми розглядаємо ситуації в площині права і очевидно, що Мерайя Кері не подаватиме позов до пані Алевтини.
До речі, статті 54 і 55 Закону «Про авторське право і суміжні права» дають правовласникам широкий набір інструментів у суді. Вони можуть вимагати:
- Припинити порушення – наприклад, заборонити подальше транслювання/розміщення запису Алевтини.
- Відшкодувати збитки або…
- Стягнути компенсацію – за поточним законодавством це може бути від 2 до 200 прожиткових мінімумів чи, наприклад, подвоєна або навіть потроєна умовна ліцензійна винагорода.
- Суд може ще й вилучити піратські записи разом з телефоном та архівними нюдсами пані Алевтини.
Оскільки це корпоратив, усі навколо не лише співають, а й знімають. Веселі обличчя, дотепні гримаси, тости за керівника, танці на столі, і все це в прямому ефірі.
Але, друзі, пам’ятайте: статті 307 і 308 Цивільного кодексу України забороняють публічно поширювати зображення людини без її згоди (за винятком масових публічних заходів, де вона не є головним об’єктом). А стаття 32 Конституції України узагалі проголошує «заборону на втручання в особисте життя».
Тож якщо ви відчуваєте, що на відео виглядаєте «не на 100%» чи то взагалі не хотіли потрапити у чужий блог – сміливо вимагайте вилучити відео та припинити його поширення, адже маєте таке право по закону.
Ба більше, якщо в ролику ще й фігурує якась неправдива інформація, можете скористатися нормами статті 277 ЦКУ, де можна вимагати спростування недостовірних відомостей.
Які превентивні заходи вжити роботодавцю? По-перше, попередити працівників про зйомку і попросити чіткої згоди на поширення зображень або навпаки, повідомити про заборону на проведення зйомки, створення прямих ефірів тощо. По-друге, створити внутрішню політику для використання соцмереж та контенту з корпоративів (читайте статтю 142 КЗпП України щодо внутрішнього розпорядку). Адже легше завчасно домовитися, ніж потім умолювати колегу видалити брудні танці з Instagram.
“Золоті гори” на корпоративі: чи мають силу п’яні обіцянки керівника?
Уявімо ситуацію: корпоратив у розпалі, музика грає, столи ломляться від наїдків, а керівник компанії, натхненний атмосферою свята (і, можливо, не тільки нею), починає направо й наліво обіцяти всім «золоті гори»: підвищення, прибавку до зарплати, власний кабінет з видом на море… А в першу чергу обіцянки лунають в бік молодої секретарки. Звучить ідеально, але давайте розберемося, чи матимуть такі обіцянки юридичну силу.
Перш за все, варто згадати про статтю 32 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Вона говорить про те, що зміна істотних умов праці, а підвищення на посаді чи, наприклад, збільшення зарплати можуть вважатися саме такою зміною, повинна бути оформлена належним чином. Тобто усна фраза «З понеділка будеш директором» не означає, що питання вирішено.
Припустимо, хтось більш підготовлений вхопив керівника у стані святкового піднесення на слові та підсунув йому ручку і серветку для відповідних написів з обіцянкою про підвищення. З точки зору статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо він зафіксований в одному чи кількох документах. Але чи достатньо цього для реального підвищення? Ні, адже стаття 32 КЗпП наголошує, що переведення на іншу роботу або зміна посади допускається лише за згодою працівника і має бути оформлене наказом роботодавця.
Тому будь-які емоційні «папірці» без належного наказу – просто папірці.
Але що, якщо найбільш підготовлений учасник корпоративу заготував наказ про підвищення і надав керівнику, під помітним впливом святкових напоїв, на підпис. Тут на допомогу приходить стаття 225 Цивільного кодексу України: правочин, укладений дієздатною фізичною особою, яка «не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними», може бути визнаний судом недійсним.
Простіше кажучи, якщо керівник підписав наказ про ваше космічне підвищення «із завтрашнього дня» в стані, коли вже не пам’ятав власних слів, це рішення можна цілком успішно оскаржити в суді.
Дехто скаже: «А може, я подався в моральну депресію від того, що керівник мені пообіцяв космічний оклад, а в понеділок «забув»?» На жаль (або на щастя), стаття 237-1 КЗпП про відшкодування моральної шкоди працює лише тоді, коли справді порушено законні права працівника, що призвело до суттєвих страждань і вимагало додаткових зусиль для організації життя. Випадок, коли керівник був «щедрим на язик» у дусі свята, сюди навряд чи підпадає.
“Битва ді-джеїв”: коли корпоратив перетворюється на судовий процес
Продовжуємо, корпоративна вечірка у самому розпалі, гучна музика, і раптом виникає битва за пульт ді-джея. У результаті – обладнання «підлягає реанімації», а його вартість тягне на кілька тисяч доларів. Хто ж тепер заплатить за все це свято життя? Давайте розберемо правові сценарії, коли вечірка виявляється дорожчою, ніж очікували.
Припустимо, компанія взяла апаратуру в оренду. За статтею 760 Цивільного кодексу України (ЦКУ), наймач (орендар) зобов’язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. А стаття 779 ЦКУ закріплює, що наймач зобов’язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Перекладаючи на «людську мову»: якщо підприємство уклало договір і стали «орендарем» обладнання, то саме підприємство відповідає перед орендодавцем, навіть якщо техніку «допомогли» зламати надто завзяті колеги.
Після того як компанія відшкодує збитки орендодавцю, входить у дію стаття 1191 ЦКУ про право регресу: той, хто компенсував шкоду (підприємство), може вимагати ці ж суми з винних осіб. Але спочатку треба чітко зафіксувати, хто з гостей чи працівників учинив фатальний удар по ді-джейському пульту. Без доказів шансів на успішний «регрес» буде мало.
Інша історія: подія відбулася в ресторані, і DJ-пульт був власністю закладу. Тоді в дію йде стаття 1166 ЦКУ: за відшкодування майнової шкоди відповідає той, хто цю шкоду заподіяв. Заклад може виставити рахунок:
- Компанії-організатору (за договором про надання послуг проведення заходу).
- Безпосередньо винним особам, які фізично пошкодили обладнання.
Причому, якщо у «інцеденті» бере участь кілька людей, стаття 1190 ЦКУ встановлює солідарну відповідальність. Себто всі разом у одному човні – хоч один «ударив ногою по колонці», інший «скинув мікшер зі столу», третій «совався з проводами». Усіх можуть зобов’язати відшкодовувати шкоду разом, а потім вони з’ясовуватимуть між собою, хто й скільки «винен».
«А чи можуть когось притягнути до кримінальної відповідальності за розбиту колонку?» – спитаєте ви. Стаття 194 Кримінального кодексу України передбачає покарання за умисне знищення або пошкодження майна у великих розмірах, тобто вартістю понад 151 тис. грн. Але в корпоративній історії довести умисел (що працівник чи гість хотів саме знищити апаратуру) – складно. Найчастіше це ненавмисні дії, тому імовірність «криміналу» невелика.
КОРОТКО ПРО ІНШІ КАЗУСИ
Уявімо видовище падіння святкової ялинки внаслідок демонстрації навичок брейк-денсу менеджера під «Щедрик» або «Jingle Bells», іграшки розбиті, конструкція частково зламата. Тут ми потрапляємо у вир питань матеріальної відповідальності. Стаття 130 КЗпП встановлює, що працівник відшкодовує лише пряму й дійсну шкоду. Якщо ялинку купили два тижні тому за космічну суму і ще не встигли зняти бірку з ціною, це зовсім не означає, що вам доведеться повертати роботодавцю всю ту астрономічну цифру. По-перше, вартість могла впасти, бо ялинка вже «вживана», а по-друге, стаття 133 КЗпП захищає працівника від «довічної кабали», обмежуючи розмір відповідальності його середньомісячним заробітком. Якщо ж роботодавець захоче більшого, доведеться шукати серйозні аргументи, на кшталт доведення вашого умислу або особливого договору про повну матеріальну відповідальність.
Інший казус, що очевидно неодноразово траплявся в реальності назовемо – «Ніч в офісі». Якщо ви якимось чином заснули прямо під ялинкою (ще коли вона стояла) й прокинулись о третій годині ночі в цілковитій самотності, то формально опинилися на робочому місці без санкціонованого допуску. Закон «Про охорону праці» наголошує, що перебування в офісі поза робочим часом має бути принаймні узгодженим, а законодавство дозволяє роботодавцю розцінювати самовільне блукання коридорами як порушення трудової дисципліни. Водночас із погляду трудового права покарати вас можуть лише один раз за одне порушення – стаття 147 КЗпП дає цю приємну опцію «одноразовості» дисциплінарного стягнення. Тож якщо ви встигли одразу активувати сигналізацію, зламати замок на дверях і зайти без перепустки в кабінет шефа, усе це формально має бути одним продовжуваним дисциплінарним проступком.
Друзі, матеріал має жартівливий характер, але всі згадані статті законів – цілком реальні. Використовуйте з розумом і не забувайте, що найкращий корпоратив той, після якого не потрібна консультація юриста! Вітаю з Різдвом Христовим та прийдешнім Новим Роком. Слава Україні, слава Збройним Силам України.