Нещодавно один з моїх клієнтів -підприємець, розповів про його знайомого, що має досить важкий та витратний судовий процес про поділ спільного майна подружжя. На фоні цієї розповіді виникла розмова про шлюбний договір, як спосіб убезпечити себе від подібних ризиків.
У сучасних реаліях, коли бізнес-активи часто переплітаються з особистим майном, а фінансові відносини подружжя стають все складнішими, шлюбний договір перетворюється з екзотичного правового інструменту на необхідний засіб захисту майнових інтересів обох з подружжя. Це особливо актуально для підприємців, топ-менеджерів, представників креативних індустрій, які мають складну структуру активів та інтелектуальної власності.
Мене звати Валерій Пономаренко, я адвокат, і це 32 епізод юридичного подкасті від Ваш Юрист, де ми обговоримо тему шлюбних договорів.
Якщо звернутися до статистики, то маємо досить цікаву динаміку. У 2023 році було укладено 2 586 шлюбних договорів, що в 1,6 разів більше порівняно з 2022 роком, коли було укладено лише 1 593 договори. Варто зазначити, що пік укладення шлюбних договорів припав на 2021 рік – 4 099 договорів. Зараз в Україні на 72 шлюби припадає лише один шлюбний договір. Для порівняння, у країнах Європейського Союзу цей показник значно вищий – кожна п’ята-шоста пара укладає шлюбний договір, а в США цей показник сягає 30%.
Цікаво, що змінюється не лише кількість, а й якісний склад осіб, які укладають шлюбні договори. Якщо раніше це були переважно представники бізнес-еліти та шоу-бізнесу, то сьогодні все частіше за консультаціями звертаються молоді спеціалісти, стартапери, фрілансери – люди, які чітко усвідомлюють цінність свого інтелектуального капіталу та прагнуть захистити свої майнові права.
У сьогоднішньому випуску ми детально розберемо правову природу шлюбного договору, розглянемо його переваги та потенційні ризики, проаналізуємо положення, які можуть бути включені до такого договору.
Предмет регулювання та обмеження шлюбного договору
Тепер детально розглянемо предмет регулювання шлюбного договору та його законодавчі обмеження. В першу чергу варто наголосити, що шлюбний договір – це не універсальний інструмент для регулювання всіх сімейних відносин, а виключно майновий договір.
Розпочнемо з того, що можна врегулювати шлюбним договором. Перше – це правовий режим майна. Подружжя може встановити режим спільної часткової власності замість спільної сумісної, визначити конкретні частки, або ж взагалі передбачити режим роздільної власності на майно, набуте в шлюбі. Цікавий нюанс – можна встановити різний правовий режим для різного майна. Наприклад, на квартиру – спільна сумісна власність, на автомобіль – особиста приватна власність дружини, а на корпоративні права – особиста власність чоловіка.
Другий важливий аспект – це порядок користування спільним майном. Тут є цікавий момент – можна передбачити право користування житлом для того з подружжя, хто не є його власником, навіть після розірвання шлюбу. Така умова часто використовується, коли з одним із подружжя залишаються проживати діти.
Третє – це питання утримання. У договорі можна передбачити право на утримання незалежно від непрацездатності чи потреби у матеріальній допомозі, встановити порядок надання утримання та його розмір. Наприклад, можна зафіксувати, що у разі розірвання шлюбу чоловік зобов’язується протягом трьох років виплачувати дружині щомісячне утримання у визначеному розмірі.
А тепер поговоримо про те, чого не можна включати до шлюбного договору. І тут є кілька цікавих моментів, про які часто забувають. Наприклад, не можна передбачити умову про позбавлення права на звернення до суду за захистом своїх прав – така умова буде нікчемною. Або спроби врегулювати питання зміни прізвища після розірвання шлюбу – це особисте немайнове право, яке не може бути предметом договору.
Ще один суттєвий нюанс – не можна включати положення щодо аліментів на дитину. Часто намагаються зафіксувати в шлюбному договорі розмір аліментів, але такі умови будуть недійсними, оскільки це питання регулюється окремо і права дитини не можуть бути предметом договору між подружжям.
Окремо варто звернути увагу на спроби регулювання трудової діяльності. Наприклад, умова про те, що дружина після народження дитини не буде працювати, або чоловік змінить місце роботи – це теж виходить за межі предмету шлюбного договору.
Цікавий нюанс стосується заборони відчуження майна. Можна передбачити необхідність отримання згоди другого з подружжя на відчуження спільного майна, але не можна повністю заборонити його відчуження – це буде обмеженням правоздатності.
Також важливо розуміти, що не можна включати до шлюбного договору умови про обмеження права на розірвання шлюбу чи встановлення санкцій за подання заяви про розірвання шлюбу. Такі умови будуть визнані недійсними як такі, що порушують конституційні права людини.
Момент укладення та строк дії шлюбного договору
Тепер щодо моменту укладення та строку дії шлюбного договору. Сімейний кодекс України надає досить гнучкі можливості щодо часу укладення такого договору, проте є певні особливості, які варто враховувати.
Шлюбний договір може бути укладений у двох часових проміжках. Перший – це момент до реєстрації шлюбу. В такому випадку особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, набувають статусу сторін шлюбного договору, проте сам договір набере чинності лише в день реєстрації шлюбу. Важливий момент – якщо шлюб так і не буде зареєстровано, договір не набере чинності, навіть якщо він нотаріально посвідчений.
Другий варіант – укладення договору подружжям у будь-який момент під час шлюбу. В цьому випадку договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення, якщо інше не встановлено самим договором. Наприклад, сторони можуть передбачити, що певні умови договору набирають чинності з конкретної дати в майбутньому.
Цікавий нюанс – якщо шлюбний договір укладається особами, які мають намір зареєструвати шлюб, але одна з них є неповнолітньою, потрібна письмова згода батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. При цьому, якщо неповнолітня особа вже має право на шлюб за рішенням суду, додаткова згода не потрібна.
Щодо строку дії, то тут є кілька варіантів. Перший – це безстроковий договір, який діє до моменту припинення шлюбу або розірвання самого договору. Другий – це договір з визначеним строком дії. Наприклад, подружжя може встановити, що договір діє протягом перших п’яти років шлюбу.
Особливу увагу варто звернути на можливість встановлення різних строків дії для різних умов договору. Наприклад, умова про режим роздільної власності може діяти безстроково, а умова про утримання – лише протягом перших трьох років після розірвання шлюбу.
Важливо розуміти, що припинення дії шлюбного договору не завжди співпадає з моментом припинення шлюбу. Певні умови договору можуть продовжувати діяти і після розірвання шлюбу. Це стосується, наприклад, права користування житлом чи обов’язку щодо утримання.
Є цікавий момент щодо зміни умов договору. Подружжя має право в будь-який час внести зміни до шлюбного договору, уклавши додатковий договір. При цьому такі зміни не можуть мати зворотної дії – вони діють лише на майбутнє. Наприклад, якщо подружжя вирішило змінити режим спільності майна на режим роздільності, це не впливає на майно, набуте до внесення таких змін.
Також варто згадати про можливість розірвання шлюбного договору. Це можна зробити як за взаємною згодою сторін, так і в судовому порядку на вимогу одного з подружжя. У випадку розірвання договору в судовому порядку необхідно довести істотне порушення умов договору другою стороною або істотну зміну обставин.
Типові умови та застереження шлюбного договору
Розглянемо типові умови та застереження, які доцільно включати до шлюбного договору. Почнемо з базових положень, які формують основу будь-якого професійно складеного шлюбного договору.
Перший блок стосується правового режиму майна, набутого до шлюбу. Тут важливо чітко зафіксувати, що все майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, належить їм на праві особистої приватної власності. Особливу увагу варто приділити формулюванню щодо доходів від такого майна. Наприклад: “Доходи, отримані від використання майна, що належало одному з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю того з подружжя, кому належить таке майно”.
Другий важливий блок – це умови щодо майна, набутого в шлюбі. Тут можливі різні варіанти. Наприклад: “Майно, набуте подружжям за час шлюбу за спільні кошти, належить їм на праві спільної часткової власності з визначенням часток: чоловікові – 70%, дружині – 30%”. При цьому варто передбачити механізм визначення вартості майна при його поділі – це може бути експертна оцінка або оцінка за згодою сторін. Часто використовують формулювання за прикладом: Майно, нажите подружжям під час шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з подружжя, на чиє ім’я зареєстровано рухоме та нерухоме майно.
У шлюбному договорі варто детально прописати положення щодо підприємницької діяльності кожного з подружжя. Зокрема, доцільно визначити правовий режим майна, що використовується у підприємницькій діяльності, включаючи нерухомість, обладнання та транспортні засоби.
Важливо також врегулювати питання корпоративних прав та часток у статутному капіталі господарських товариств, як наявних на момент укладення договору, так і тих, що можуть бути набуті в майбутньому. Окрему увагу слід приділити правам інтелектуальної власності, які використовуються у бізнесі.
Щодо кредитних зобов’язань варто включити чітке застереження: “Зобов’язання за кредитними договорами несе той з подружжя, хто є стороною такого договору. Інший з подружжя не несе відповідальності за такими зобов’язаннями, якщо не надав письмової згоди на їх спільне виконання”.
Можливо передбачити умови щодо утримання в разі непрацездатності. Наприклад: “У разі непрацездатності одного з подружжя інший зобов’язується надавати йому утримання в розмірі 25% свого щомісячного доходу, але не менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб”.
Окремий блок варто присвятити інтелектуальній власності. Рекомендоване формулювання: “Права інтелектуальної власності на об’єкти, створені одним із подружжя, належать йому особисто. Доходи від використання таких об’єктів є особистою власністю того з подружжя, кому належать майнові права”.
Можна включити положення про порядок користування житлом. Наприклад: “У разі розірвання шлюбу той з подружжя, з ким залишаються проживати неповнолітні діти, має право безоплатного користування житловим приміщенням, що належить іншому з подружжя, до досягнення молодшою дитиною 18-річного віку”.
Важливо розуміти, що наведені вище умови та застереження – це базові приклади для використання у шлюбному договорі. Але кожна сімейна пара унікальна, має власні особливості майнового стану, професійної діяльності, сімейних відносин. Може саме Вам треба детально прописати умови користування спільною яхтою, іншому – передбачити особливий режим для колекції антикваріату, а декому – врегулювати питання утримання породистих коней чи розподілу доходів від криптовалютних активів.
Саме тому надзвичайно важливо, щоб над шлюбним договором працював досвідчений професійний юрист, який зможе врахувати всі нюанси вашої конкретної ситуації. Фахівець не лише допоможе коректно сформулювати всі умови договору, але й передбачити ті аспекти, про які ви, можливо, навіть не замислювалися.
Поширені помилки при укладенні шлюбного договору
Поговоримо про найпоширеніші помилки, яких припускаються при укладенні шлюбного договору. Помилки можуть стати підставою для визнання договору недійсним повністю або в частині.
Перша серйозна помилка – це спроба врегулювати особисті немайнові відносини. Наприклад, включають умови про обов’язок зберігати вірність, народити певну кількість дітей, проживати разом, не палити чи займатися спортом. Такі умови не тільки недійсні, але й можуть поставити під сумнів юридичну силу всього договору.
Друга поширена помилка – включення умов про повну відмову від права на утримання чи права на звернення до суду. Наприклад, прописують: “у разі розірвання шлюбу дружина відмовляється від права на утримання за будь-яких обставин”. Така умова буде нікчемною, оскільки порушує конституційні права особи.
Третя помилка – неконкретні або розмиті формулювання. Наприклад, пишуть: “значна частина майна залишається чоловікові” або “справедлива компенсація виплачується дружині”. Такі умови створюють підґрунтя для спорів, оскільки кожна сторона може трактувати їх по-своєму.
Четверта помилка – включення умов про аліменти на дітей. Часто намагаються зафіксувати конкретну суму аліментів або порядок їх сплати. Однак права та інтереси дітей не можуть бути предметом шлюбного договору – це питання регулюється окремо.
П’ята помилка – встановлення явно невигідного становища для одного з подружжя. Наприклад, умова про те, що в разі розірвання шлюбу все майно переходить до одного з подружжя, а інший не отримує нічого. Такі умови можуть бути визнані недійсними як такі, що ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Шоста помилка – відсутність механізму оцінки майна. Часто просто вказують на поділ майна у певних частках, але не визначають, як саме буде встановлюватися вартість цього майна. Це створює підґрунтя для майбутніх спорів.
Сьома помилка – ігнорування питання боргових зобов’язань. Багато пар зосереджуються на поділі активів, забуваючи врегулювати питання розподілу відповідальності за кредитами та іншими борговими зобов’язаннями.
Восьма помилка – надмірна деталізація умов побуту. Наприклад, прописують розподіл домашніх обов’язків, порядок проведення відпустки, вибір місця проживання. Такі умови виходять за межі предмету шлюбного договору.
Дев’ята помилка – спроба врегулювати питання спадкування. Хоча режим майна, визначений у шлюбному договорі, впливає на спадкові відносини, безпосередньо порядок спадкування не може бути предметом шлюбного договору.
Варто пам’ятати, що кожна з цих помилок може призвести до серйозних юридичних наслідків – від визнання окремих положень недійсними до недійсності контракту в цілому. Саме тому так важливо звертатися до професійних юристів, які спеціалізуються на сімейному праві та мають досвід складання шлюбних договорів.
Аргументи проти укладення шлюбного договору
У своїй адвокатській практиці я часто стикаюся з тим, що люди досить емоційно реагують на пропозицію укласти шлюбний договір. “Це ж прояв недовіри!” – мабуть, найчастіша реакція. Проте давайте поміркуємо – чи є проявом недовіри страхування автомобіля чи житла? Навпаки, це відповідальний підхід до захисту своїх інтересів.
Часто чую й про те, що шлюбний договір суперечить романтичній природі шлюбу. Мовляв, коли ми одружуємося, то думаємо про кохання, а не про майно. Але сучасний шлюб – це не лише романтичні відносини. Це й серйозні правові наслідки, особливо коли подружжя веде бізнес, має складні фінансові активи або професійні ризики. У таких випадках чітке врегулювання майнових питань – це частина відповідального підходу до створення сім’ї.
Цікаво, що багато хто вважає шлюбний договір своєрідним “програмуванням на розлучення”. Мовляв, якщо ми про це думаємо, то вже сумніваємося у міцності стосунків. Проте статистика показує протилежне – пари, які уклали шлюбний договір, розлучаються рідше. Можливо, тому що вони більш схильні до відкритого обговорення складних питань та пошуку компромісів.
Нерідко доводиться чути й фінансові аргументи – “це занадто дорого” або “ми не такі багаті, щоб укладати шлюбний договір”. Однак вартість укладення договору непорівнянна з потенційними витратами на судові спори щодо поділу майна. Навіть якщо йдеться про відносно невеликі активи – квартиру в іпотеку чи автомобіль у кредит – їх поділ може перетворитися на тривалий та витратний судовий процес.
Особливо чутливе питання – це нібито приниження менш забезпеченої сторони. Проте грамотно складений шлюбний договір навпаки може захистити її інтереси, гарантуючи утримання, право користування житлом чи участь у доходах від спільного бізнесу. Це інструмент, який дозволяє встановити справедливий баланс інтересів обох сторін.
Дехто відкладає укладення договору на потім, вважаючи, що “ще не час”. Але така позиція може призвести до того, що частина майна вже буде набута у шлюбі, і врегулювати її правовий режим стане значно складніше.
Часом можна почути й про те, що шлюбний договір – це “не по-українськи”, мовляв, не відповідає нашим традиціям. Але в сучасному світі, де фінансові відносини стають все складнішими, а бізнес-активи часто переплітаються з особистим майном, такий договір – це логічний інструмент впорядкування майнових відносин подружжя.
Всі ці побоювання та сумніви щодо шлюбного договору базуються здебільшого на емоціях та стереотипах. Натомість, з правової точки зору – це ефективний спосіб уникнути багатьох конфліктних ситуацій та забезпечити стабільність сімейних відносин. А професійно складений документ, який враховує інтереси обох сторін та відповідає вимогам законодавства, може стати надійною основою для розбудови міцної сім’ї.
На завершення нашої сьогоднішньої розмови хочу підкреслити, що шлюбний договір – це насамперед інструмент правової визначеності у майнових відносинах подружжя. Він не є проявом недовіри чи меркантильності, а навпаки – свідчить про відповідальний підхід до побудови сімейних відносин та бажання уникнути можливих конфліктів у майбутньому.
Ми сьогодні розглянули ключові аспекти шлюбного договору: його правову природу, предмет регулювання, порядок укладення та можливі застереження. Приділили увагу і типовим помилкам, які можуть призвести до визнання договору недійсним. Сподіваюся, ця інформація допоможе вам прийняти зважене рішення щодо доцільності укладення шлюбного договору у вашій конкретній ситуації.
У наступних епізодах нашого подкасту ми детально розглянемо судову практику щодо шлюбних договорів. Поговоримо про реальні справи, які розглядалися в судах, проаналізуємо найцікавіші кейси та правові позиції Верховного Суду. Зокрема, розберемо справи про визнання шлюбних договорів недійсними, зміну їх умов та припинення, а також про особливості виконання таких договорів.
На цьому сьогодні все. Слава Україні, слава Збройним Силам України.