Автор подкасту – Адвокат Пономаренко Валерій
текстова версія подкасту:
Розглянемо особливу історія з зали суду, яка доведе, що реальні справи про поділ майна подружжя можуть бути захопливішими за аналогічні кінокартини. І це не жарт – сьогоднішня справа з Солом’янського районного суду Києва містить все: від таємничих грошових переказів та “привидів минулого” у вигляді колишньої дружини до… поділу грудних імплантів! Так-так, вже інстальованих грудних імплантів.
Мене звати Валерій Пономаренко, я адвокат і це двадцять другий випуск юридичного подкасту від Ваш Юрист.
Перш ніж зануритися в деталі цієї захопливої історії, давайте згадаємо базові принципи, на яких будується інститут спільної сумісної власності подружжя. Стаття 60 Сімейного кодексу України встановлює презумпцію спільності майна подружжя. Простіше кажучи, все, що придбане в шлюбі – спільне, допоки не доведено інше. І здавалося б, все просто: взяв усе майно, поділив навпіл – і розійшлись.
Але історія сьогодні доводить, що все може бути набагато цікавіше. Уявіть собі: двадцять років шлюбу, дві квартири, два автомобілі і одна операція з ендопротезування грудей. Здавалося б – що тут може піти не так? На практиці дуже може!
Особливо цікаво, як у цій справі переплелися норми Сімейного та Цивільного кодексів. Маємо і статтю 57 СК України про особисту приватну власність, і статтю 183 ЦК України про неподільні речі, і навіть положення про правочини з рухомим майном. А все чому? Тому що у подружжя виявилася просто феноменальна здатність ускладнювати прості речі.
До речі, варто відзначити, що згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11, поділ майна подружжя здійснюється з урахуванням всіх обставин, що мають істотне значення.
Таємниці квартирного питання
Отже, справа розглянути Солом’янським районним судом міста Києва наприкінці 2022 року.
Розберемо перший цікавий момент нашої справи – квартирне питання.
Перша квартира в цій справі з’явилася завдяки… колишній дружині чоловіка! Так-так, виявляється, вона мала борг перед ним і вирішила погасити його, сплативши за квартиру. Платіжне доручення за відповідним номером від 26.12.2017 року на суму 620 000 гривень стало тим самим документом, який змінив усю картину справи.
І тут важливий юридичний момент: відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, придбане за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Суддя вказує, що Верховний Суд України у постанові від 07.06.2016 року у справі №6-801цс16 чітко вказав: сам факт придбання майна в період шлюбу не є безумовною підставою для визнання його спільною власністю.
Друга квартира виявилася не менш цікавою. Чоловік довів, що вона була придбана за кошти, які він отримував у подарунок від батьків та сестри через систему MoneyGram. І тут спрацювала та ж стаття 57 СК України – майно, придбане за особисті кошти, є особистою власністю. Банківські виписки показали надходження на загальну суму більше 80 тисяч доларів США. Таким чином збережені квитанції від MoneyGram стали золотим квитком у світ особистої власності, забезпечивши за чоловіком перемогу щодо поділу квартири.
До речі, суд у цій справі застосував важливий принцип, викладений у практиці Верховного Суду: той, хто оспорює презумпцію спільності майна, має це довести. І в нашому випадку чоловік впорався з цим завданням на всі сто – кожен переказ, кожна копійка були підтверджені документально.
Окремо варто відмітити, що суд проаналізував фінансові можливості дружини. За даними податкової, її офіційний дохід за весь період шлюбу склав лише 804533,73 гривень. Це стало додатковим аргументом на користь того, що квартири не могли бути придбані за спільні кошти подружжя.
При цьому не можу не звернути увагу на один дискусійний момент у підході суду. В рішенні зазначається, що одним із аргументів на користь того, що квартири не могли бути придбані за спільні кошти подружжя, став низький офіційний дохід дружини за даними податкової. Такий підхід викликає серйозні заперечення. Адже відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав самостійного заробітку з поважної причини. Це може бути навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо. Тобто рівень доходів одного з подружжя взагалі не повинен братися до уваги при визначенні режиму власності на майно. В цій частині суд, на жаль, відійшов від усталеної практики та базових принципів сімейного права. Чому? Питання риторичне.
Від Peugeot до імплантів – історія неподільного майна
А тепер переходимо до найцікавішої частини нашої історії. Спочатку про автомобілі, а потім про те, що могло примусити до зайвих фантазій навіть бувалих суддів та визнання особистої явки сторони обов’язковою для, так би мовити, дослідження доказів.
В історії фігурували два автомобілі: Peugeot 406 та Hyundai Tucson. З Peugeot вийшла майже детективна історія. Виявилося, що автомобіль був проданий ще у 2007 році за довіреністю. Покупець заплатив 8000 доларів США, але… не перереєстрував автомобіль на себе. Класична ситуація для українських реалій: автомобіль фактично проданий, але юридично все ще належить продавцю.
І тут важливий момент для правників: суд визнав факт продажу автомобіля, спираючись на показання свідка – покупця, який підтвердив факт купівлі та оплати. Окремо хочу зупинитися на дискусійному моменті щодо доказової бази при встановленні факту продажу автомобіля. В даній справі суд визнав факт відчуження транспортного засобу, спираючись переважно на показання свідка – самого покупця. І хоча формально це не суперечить принципу вільної оцінки доказів, такий підхід викликає певні застереження.
Адже мова йде про відчуження транспортного засобу – правочин, який потребує письмової форми та державної реєстрації. Довіреність, навіть нотаріально посвідчена, сама по собі не є достатнім доказом купівлі-продажу. В подібних ситуаціях було б доречно очікувати додаткових доказів: розписок про отримання коштів, банківських виписок про перерахування грошей, листування між сторонами щодо умов продажу, можливо – показань інших свідків, які були присутні при передачі коштів. Покладатися виключно на пояснення зацікавленої особи (покупця) – ризиковано, оскільки це може створити прецедент для можливих зловживань у майбутньому при розгляді подібних спорів.
А ось з Hyundai все було простіше – класична спільна власність подружжя, придбана за час шлюбу. Тут суд застосував статтю 71 СК України про поділ майна подружжя. Цікаво, що суд врахував той факт, що дружина ухилилася від утримання спільних дітей і навіть виїхала за кордон, залишивши дітей з батьком.
Але справжньою родзинкою справи стало питання про поділ… витрат на операцію з ендопротезування молочних залоз! Так, чоловік вимагав компенсації половини вартості операції, яка була оплачена зі спільного сімейного бюджету.
І тут суд створив феноменальний але схоже не достатньо коректний прецедент. Застосувавши статтю 183 ЦК України про неподільні речі (хто б міг подумати?), суд визнав імпланти неподільним майном і зобов’язав дружину компенсувати чоловікові половину вартості операції – 3000 євро.
В контексті поділу витрат на ендопротезування грудей суд зробив досить неординарний, але в той же час не зовсім повний аналіз. Визнання імплантів неподільною річчю за статтею 183 ЦК України можна зрозуміти – дійсно, їх не можна поділити без втрати цільового призначення. Однак загальна вартість процедури складається з кількох частин: вартість самих імплантів як медичних виробів, вартість операції з їх встановлення, вартість супутніх медичних послуг (анестезія, перебування в клініці тощо).
Суд, на жаль, не провів такої диференціації і включив до поділу всю суму – 6000 євро. Це викликає питання, адже якщо з імплантами як речами все зрозуміло, то медичні послуги мають дещо іншу правову природу. По суті, операція є послугою, результат якої невіддільний від особи, якій вона надається. І тут виникає логічне запитання – чи коректно ділити вартість самої операції та супутніх медичних послуг?
Більш юридично виваженим підходом було б виділити з загальної суми вартість самих імплантів як медичних виробів і ділити лише цю частину. Щодо вартості медичних послуг, то їх можна розглядати як особисті витрати на охорону здоров’я одного з подружжя, які, хоч і здійснені за рахунок спільного бюджету, але за своєю природою є тісно пов’язаними з особою і не підлягають поділу.
Такий підхід був би більш послідовним з точки зору правової доктрини та відповідав би принципу справедливості в сімейному праві.
Висновки та практичні уроки справи
Отже, які практичні висновки ми можемо зробити з цієї непересічної справи?
По-перше, презумпція спільності майна подружжя, передбачена статтею 60 СК України – це не догма. Її можна спростувати, але для цього потрібні належні докази. І тут ми підходимо до найважливішого практичного висновку: зберігайте всі документи! Навіть квитанції від MoneyGram можуть стати вирішальним доказом у суді.
По-друге, факт реєстрації права власності на одного з подружжя не має вирішального значення. Як зазначив Верховний Суд у своїй практиці, важливим є джерело походження коштів. Тому якщо ви отримуєте подарунки від родичів або повертаєте борги – фіксуйте це документально.
По-третє, суд може визнати продаж майна навіть без належного оформлення, якщо є переконливі докази. Це важливий момент для розуміння принципу свободи доказування в цивільному процесі.
І нарешті, найцікавіше – питання про неподільні речі в контексті поділу майна подружжя. Рішення суду щодо імплантів створило цікавий приклад, який може вплинути на подальший розвиток практики. Виявляється, стаття 183 ЦК України про неподільні речі може застосовуватися в найнесподіваніших контекстах.
Окремо варто відзначити важливість професійної правової допомоги в таких справах. Як показує практика, навіть найпростіша справа про поділ майна може перетворитися на складний юридичний пазл, де кожен доказ має значення.
І наостанок – пам’ятайте, що в сімейних справах важливо не тільки знати закон, але й вміти правильно застосовувати його з урахуванням всіх обставин справи. Як показує наш випадок, іноді найнесподіваніші аргументи можуть стати вирішальними.
Слава Україні, слава Збройним Силам України.