текстова версія подкасту:
Вітаю, мене звати Валерій Пономаренко, я адвокат і це черговий епізод подкасту спеціально для сайту Ваш Юрист.
Сьогодні я говорю про надзвичайно важливу тему – відшкодування збитків, завданих Україні та українському бізнесу внаслідок російської агресії.
Вже майже три роки Україна протистоїть повномасштабному вторгненню росії. Ця неспровокована та жорстока війна принесла незліченні страждання нашому народу та завдала колосальних збитків економіці. Міста зруйновано, інфраструктуру пошкоджено, а тисячі підприємств втратили свої активи, виробничі потужності та можливість нормально функціонувати.
Ми говоримо про мільярди доларів прямих збитків та ще більші суми втраченої вигоди. За різними оцінками, загальна сума збитків, завданих Україні, вже давно перевищує сотні мільярдів доларів.
При цьому росія має значні активи за кордоном. Це і державна власність, і кошти російських державних компаній, і активи олігархів, пов’язаних з режимом. Багато з цих активів вже заморожено в рамках міжнародних санкцій. Але заморожені активи – це ще не конфісковані активи. І саме тут відкривається вікно можливостей для українського бізнесу.
Безумовно кожен, хто постраждав від російської агресії, має право, а я би це відніс в контексті обставин до обов’язку, подати позов до суду. Це стосується як фізичних осіб, так і підприємств будь-якого масштабу. Отримання судового рішення про відшкодування збитків – це не просто юридична формальність. Це конкретний інструмент, який може бути використаний для стягнення коштів з арештованих російських активів за кордоном.
Важливо розуміти, що зволікання в цьому питанні – це неприпустима помилка. Кожен день, коли ви не подаєте позов, – це втрачена можливість. Міжнародна ситуація динамічна, і ми не можемо передбачити, як довго активи росії залишатимуться замороженими. Тому діяти потрібно вже зараз.
Отримання судового рішення це лише перший крок, але він критично важливий. Маючи на руках рішення українського суду, ви отримуєте юридичну підставу для звернення до іноземних юрисдикцій з метою виконання цього рішення за рахунок арештованих активів росії.
У сьогоднішньому подкасті ми детально розглянемо конкретне судове рішення, яке вже винесено українськими судами у справі про відшкодування збитків, завданих російською агресією. Ці приклади не тільки демонструють реальність такого механізму відшкодування, але й дають практичні орієнтири для тих, хто готовий відстоювати свої права.
Кожен успішний позов, кожне судове рішення – це не лише відновлення справедливості для конкретного позивача. Це ще один крок до притягнення росії до відповідальності, ще один аргумент на користь України на міжнародній арені.
Тож не зволікайте. Маємо подавати позови, чим більше, і формувати практику виконання рішень національних судів. При чому тут не працює підхід «подивитися, як зроблять інші, і потім подати», адже ми не можемо прогнозувати, скільки взагалі існуватиме можливість до реалізації результатів цих рішень.
Перейдемо до суті.
Судове рішення у справі № 925/767/24
12 вересня 2024 року Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення у справі № 925/767/24, яке може мати значний вплив на подальшу судову практику щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Позивачем у справі виступило Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислова нерухомість”, а відповідачем – держава російська Федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації. Предметом позову стало стягнення 476 000 доларів США в якості відшкодування збитків.
Ключові обставини справи пов’язані з подіями, що відбулися 1 жовтня 2023 року в місті Умань Черкаської області. Згідно з матеріалами справи, в цей день місто зазнало атаки безпілотними літальними апаратами, внаслідок чого було пошкоджено майно позивача. ТОВ “Промислова нерухомість” є власником комплексу нежитлових будівель та споруд, розташованих в м. Умань.
Серед пошкодженого майна – адміністративна будівля, двоповерхова недобудова, гараж, а також низка резервуарів різної ємності. Факт пошкодження майна було зафіксовано комісією з обстеження об’єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації, яка діяла на підставі розпорядження міського голови.
Важливо відзначити, що за фактом атаки було відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни). Слідчі встановили факт нанесення ударів безпілотними літальними апаратами типу “Shahed” по цивільних об’єктах на території Черкаської області.
Позивач, ТОВ “Промислова нерухомість”, звернувся до слідчого відділу УСБУ в Черкаській області із заявою про залучення до кримінального провадження як потерпілого. Крім того, компанія намагалася звернутися безпосередньо до правоохоронних органів російської федерації, направивши заяви до Головного військового слідчого управління слідчого комітету рф та Генеральної прокуратури рф, проте ці звернення залишилися без належного реагування.
І це весело. Легкий троллінг московитів ніколи не буде зайвим. Варто продовжувати зберігати почуття гумору в найскладніших ситуаціях.
Ці обставини стали підґрунтям для звернення ТОВ “Промислова нерухомість” до господарського суду з позовом про відшкодування завданих збитків. Суд, розглядаючи справу, мав врахувати не лише національне законодавство України, але й міжнародно-правові акти, що стосуються збройної агресії та відповідальності держав за протиправні дії.
Розглядаючи справу № 925/767/24, Господарський суд Черкаської області спирався на широку правову базу, що включає як національне законодавство України, так і міжнародно-правові акти. Ключовим аспектом правової аргументації стало визнання протиправності дій російської федерації як держави-агресора.
Суд послався на низку фундаментальних правових документів, серед яких Конституція України, Цивільний та Господарський кодекси України. Особливу увагу було приділено статті 41 Конституції України, яка гарантує право власності та його захист, а також статтям 16 та 22 Цивільного кодексу України, що встановлюють право на відшкодування збитків.
У міжнародно-правовому аспекті суд звернувся до Статуту ООН, зокрема до пункту 4 частини 1 статті 2, який забороняє застосування сили проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави. Важливим елементом правової бази стала Резолюція 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН “Визначення агресії” від 14.12.1974, яка кваліфікує як акт агресії, зокрема, бомбардування збройними силами держави території іншої держави.
Суд також послався на Будапештський меморандум 1994 року, згідно з яким російська федерація взяла на себе зобов’язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності та політичної незалежності України. І це правильно, адже при першій можливості ми маємо нагадувати всім про Будапештський меморандум, що росія підписала, і перша продемонструвала, що її запевнення не вартували паперу, на якому меморандум підписувався, не говорячи вже про чорнила дороговартісних ручок, що для цього використовувалися першими особами держав.
Крім того, були враховані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року та ES-12/1 від 24 березня 2022 року, які засуджують військову агресію росії проти України.
На національному рівні суд взяв до уваги Закон України №2265-IX “Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну”, який визначає російську федерацію як державу-терориста.
Аргументація суду базувалася на кількох ключових положеннях. По-перше, суд визнав протиправність дій російської федерації як загальновідомий факт, що не потребує доказування відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
По-друге, суд встановив безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між діями російської федерації та завданими збитками. Цей висновок ґрунтувався на наданих позивачем доказах, включаючи акти обстеження пошкодженого майна та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
По-третє, суд застосував презумпцію вини відповідача, зазначивши, що саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Оскільки представники російської федерації не з’явилися в судове засідання і не надали жодних заперечень, суд вважав вину відповідача доведеною.
Важливим аспектом аргументації стало застосування стандарту доказування “баланс вірогідностей”, передбаченого статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем, є більш вірогідними, ніж потенційні заперечення відповідача.
Ця правова база та аргументація суду створили міцне підґрунтя для задоволення позовних вимог ТОВ “Промислова нерухомість” та стягнення збитків з російської федерації.
Одним з ключових аспектів справи № 925/767/24 стала оцінка збитків, завданих майну ТОВ “Промислова нерухомість”. Суд приділив особливу увагу процедурі визначення розміру збитків, спираючись на нормативно-правову базу, розроблену спеціально для випадків пошкодження майна внаслідок збройної агресії.
Основоположним документом у цьому контексті стала Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326, якою затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації. Цей Порядок встановлює процедуру оцінки збитків, завданих починаючи з 19 лютого 2014 року, що дозволило охопити весь період російської агресії проти України.
Суд звернув увагу на те, що згідно з пунктом 18 Порядку, оцінка збитків підприємств недержавної форми власності здійснюється окремо і включає втрати від знищення та пошкодження майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Для визначення конкретної суми збитків позивач звернувся до незалежного оцінювача. Уу період з 17 квітня по 27 травня 2024 року проведено оцінку та складено Звіт про оцінку № 37-Д/24/1.
Згідно зі звітом про оцінку, ринкова вартість реальних збитків, завданих необоротним активам ТОВ “Промислова нерухомість”, станом на 17 квітня 2024 року склала 18 837 000 гривень, що еквівалентно 476 000 доларів США за курсом Національного банку України на дату оцінки (39,5737 грн за 1 долар США).
Суд зазначив, що оцінка проводилась з використанням витратного підходу, який є найбільш доречним для визначення вартості збитків у подібних випадках. Важливо відмітити, що відповідач не надав жодних заперечень щодо методики оцінки чи її результатів.
Розглянувши всі надані докази та аргументи, Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення на користь позивача. Резолютивна частина рішення містить наступні ключові пункти:
1. Позов ТОВ “Промислова нерухомість” задоволено повністю.
2. З держави російська федерація на користь ТОВ “Промислова нерухомість” стягнуто суму збитків у розмірі 476 000 доларів США.
Суд також вирішив питання щодо судових витрат, зазначивши, що позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”. Однак, відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір стягується з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
То ж зважайте на те, що на яку суму Ви не подавали би позов, від судового збору Ви будете звільненні. Ваші витрати – це лише витрати на адвоката. В результаті Ви маєте судове рішення про те, що російська федерація винна Вам купу грошей, які в подальшому можна стягнути з російських активів за кордоном. О, це просто прекрасно.
Рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/767/24 має вагоме значення як для української судової практики, так і для міжнародного права. Підводячи підсумки, варто виділити кілька ключових аспектів цієї справи та її потенційних наслідків.
По-перше, це рішення встановлює черговий судовий прецедент щодо стягнення збитків з російської федерації за шкоду, завдану внаслідок збройної агресії. Суд чітко визнав протиправність дій росії, спираючись на широку базу міжнародного та національного права. Це створює підґрунтя для подальших позовів українських підприємств та громадян, які зазнали збитків через російську агресію.
По-друге, рішення демонструє готовність української судової системи розглядати складні міжнародні справи та приймати рішення, які відповідають нормам міжнародного права. Суд ефективно застосував як національне законодавство, так і міжнародні правові акти, що свідчить про зрілість та професіоналізм українського правосуддя.
По-третє, справа встановлює чіткі механізми оцінки та доказування збитків у подібних випадках. Використання спеціально розробленої методики оцінки збитків, затвердженої урядом України, та залучення незалежних експертів створює прозору та об’єктивну систему визначення розміру компенсації.
Варто відзначити і процесуальні аспекти справи. Суд застосував презумпцію вини відповідача та стандарт доказування “баланс вірогідностей”, що спростило процес доведення для позивача. Це може мати важливе значення для майбутніх справ, де відповідачем виступатиме держава-агресор.
Однак, незважаючи на позитивне рішення суду, залишаються питання щодо механізму його виконання. Стягнення коштів з іноземної держави, особливо в умовах триваючого збройного конфлікту, може виявитися складним процесом. Це рішення може стати підставою для звернення до міжнародних судових інстанцій або для пошуку активів педерації за кордоном.
З точки зору міжнародного права, це рішення може мати далекосяжні наслідки. Воно створює прецедент притягнення держави до відповідальності за агресію на рівні національних судів, що може вплинути на розвиток міжнародного права у сфері відповідальності держав.
У більш широкому контексті, це рішення є важливим кроком у процесі притягнення росії до відповідальності за агресію проти України. Воно демонструє, що Україна використовує не лише військові та дипломатичні, але й правові механізми для протидії агресії та захисту своїх національних інтересів.
Але ми мусимо значно збільшити кількість позовів та справ проти росії в національних судах України та напрацьовувати подальші шляхи виконання таких судових рішень. Чим більше буде практики, ти вірогідніше успіх на стадії виконання.
Бізнес не має чекати чогось від держави в даному напрямку і розпочати процеси треба самостійно вже і зараз, невідкладно.
Про складне…
Юрисдикція українських судів над іноземними державами є однією з найскладніших правових тем, що вимагає глибокого аналізу та належних обґрунтувань у судових рішеннях. Одним з ключових аспектів є принцип територіальної юрисдикції, який визначає, що українські суди можуть розглядати справи, якщо шкода була завдана на території України. Це є центральним у справі № 925/767/24, оскільки пошкодження майна сталося саме в Україні.
Також важливо розглянути доктрину ефекту, яка дозволяє поширювати юрисдикцію на дії, що відбулися за межами держави, але мають значний вплив на її території. У контексті російської агресії ця доктрина набуває особливої важливості, оскільки військові дії, які організовані та здійснюються з-за меж України, безпосередньо впливають на її територію. Міжнародні конвенції також можуть бути використані для обґрунтування юрисдикції. Наприклад, Європейська конвенція про імунітет держав (1972) передбачає винятки з державного імунітету, коли завдається шкода на території іншої держави. Хоча Україна не є учасницею цієї конвенції, її положення можуть слугувати як доказ міжнародно-правової практики.
Суверенний імунітет є іншим ключовим елементом, що визначає можливість притягнення іноземної держави до відповідальності в українських судах.
Принцип суверенного імунітету є фундаментальним принципом міжнародного права, який стверджує, що одна держава не може бути притягнута до відповідальності в судах іншої держави без її згоди. Це означає, що іноземна держава користується правом на імунітет від судового переслідування у національних судах інших країн, навіть якщо вона є стороною спору
Хоча принцип суверенного імунітету є важливою частиною міжнародного права, він не є абсолютним. Більшість сучасних країн дотримуються теорії обмеженого імунітету, яка дозволяє притягати державу до відповідальності у випадках комерційної діяльності або порушення прав людини. Це особливо актуально в умовах збройної агресії, коли військові дії не можна вважати легітимною державною функцією.
Міжнародне право також передбачає винятки з принципу імунітету. Наприклад, Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004) зазначає, що імунітет може бути обмежений у випадках шкоди життю або майну, завданої на території іншої держави. Крім того, концепція імперативних норм міжнародного права може слугувати підставою для обмеження імунітету, коли йдеться про дії, що порушують такі норми, зокрема заборону агресії.
Національне законодавство України наразі не містить окремого закону, який би врегульовував питання імунітету іноземних держав, що створює правові прогалини у вирішенні таких справ. Для вдосконалення правової бази слід розглянути можливість прийняття спеціального закону, що враховуватиме сучасні міжнародні правові норми та тенденції.
Однак, певну ясність вніс Верховний Суд, коли прийняв Постанову від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19. За обставинами цієї справи, жінка звернулася до суду з позовом до рф про відшкодування моральної шкоди у сумі 5 104 800 грн, завданої їй у зв’язку із загибеллю на війні чоловіка. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, посилаючись на те, що росія не може бути відповідачем по справі без згоди посольства рф. Апеляційний суд зупинив провадження у справі з метою отримання такої згоди. Не погоджуючись із цією позицією, позивачка звернулася до Верховного Суду. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд зазначив: «Після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф. З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан, у зв’язку з триваючою повномасштабною збройною агресією рф проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди рф бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.
Тому важливо, щоб українські суди, розглядаючи справи проти росії, використовували детальні аргументи, спиралися на міжнародну практику та доктрини, а також не забували про можливості розвитку національного законодавства в цьому напрямку.
На сьогодні це все, звісно є інші судові рішення, які можна розбирати. Та я хотів би артикулювати те, що важливим є продовження створення валу судових рішень вже зараз, для напрацювання практики їх виконання за рахунок активів росії поза її межами в дружніх до України країнах.
Дякую Вам за те, що були зі мною сьогодні.
Слава Україні, Слава Збройним Силам України.
Для проведення юридичного аналізу на предмет можливості звернення з позовом про стягнення збитків проти російської федерації, Ви можете звернутися до автора подкасту – адвокат Валерій ПОНОМАРЕНКО.
Залишити відповідь